— Будь ласка, доне Тетранья, я хочу зробити вам послугу. Не відмовляйте мені в цій радості.

Тетранья подумав над пропозицією, хоч він на це й очікував: безкоштовне вбивство в обмін на допомогу Вінсу. Відтак, поклавши руки на величезне пузо, погладив його.

— Який я везунчик! Де б я не з’явився, всі роблять мені послуги і догоджають.

— Це не просто везіння, доне Тетранья, — промовив Вінс, хоч йому були огидні лестощі. — Що посієш, те й пожнеш. Ви ж пожинаєте добро, бо самі його щедро сієте.

Тетранья з гордим виглядом прийняв пропозицію Вінса вбити Веласкеса безкоштовно. Ніздрі його п’ятачка роздувалися, наче він занюшив щось смачне. Дон запитав:

— Але скажи мені… аби задовольнити мою цікавість, що ти зробиш із тим чоловіком, з яким у тебе є особисті порахунки?

«Висаджу йому мізки і заберу пса», — подумав Вінс.

Але він знав, що Викрутка хоче почути ту ж круту маячню, що й більшість його замовників, у яких він був улюбленим кілером, тому відповів:

— Доне Тетранья, я збираюся відрізати йому яйця і вуха, вирізати язик, а потім увігнати льодоруба в його серце, щоб воно навіки зупинилося.

Очі товстуна схвально загорілися, а ніздрі роздулися.

3

До Дня подяки Аутсайдер так і не знайшов будинок з мореного дуба у Біґ Сурі.

Щовечора Трейвіс і Нора зачиняли віконниці зсередини і замикали двері на замок. Вкладаючись спати на другому поверсі, вони спершу ставили біля ліжка рушниці, а револьвери клали на нічні столики.

Іноді глупої ночі вони прокидалися від дивних звуків надворі або на піддашку над ґанком. Ейнштейн у такому разі починав ходити від вікна до вікна, щосили принюхуючись, але завжди давав знати, що боятися нема чого. Потім Трейвіс зазвичай виявляв джерело шуму — єнота або іншу лісову істоту.

Трейвіс відсвяткував День подяки краще, ніж сподівався, враховуючи їхню ситуацію. Вони з Норою приготували розкішну традиційну вечерю на трьох: смажену індичку в каштановому соусі, запіканку з устрицями, глазуровану моркву, печену кукурудзу, салат із перченої шинкованої капусти, рогалики та гарбузяний пиріг.

Ейнштейн покуштував усі страви, оскільки тепер у нього був значно витонченіший смак, аніж у звичайного пса. Втім, він залишався псом і йому дуже не сподобалася кисла шинкована капуста з перцем, а от індичці він віддав належне. На День подяки він весь вечір із задоволенням гриз кісточки.

Через декілька тижнів Трейвіс почав помічати, що пес час від часу їсть траву у дворі, як це, бува, роблять інші собаки. На День подяки це повторилося, і коли Трейвіс запитав, чи подобається йому трава на смак, Ейнштейн відповів: «Ні».