Під час їзди Трейвіс розмовляв з Ейнштейном, намагаючись заспокоїти і підбадьорити його:

— Все буде добре, не переживай. Все не так погано, як здається. Скоро будеш як нова копійка.

Ейнштейн заскавчав і безсило заворушився. Трейвіс знав, у чому причина: пес боявся, що ветеринар помітить татуювання у вусі, впізнає його і відправить назад у Банодайн.

— Не переживай за це, волохата мордо. Ніхто не відбере тебе у нас, клянуся Господом! Лише через мій труп, а вбити мене їм точно не під силу.

— Не під силу, — похмуро погодилася Нора.

Але Ейнштейн, притиснутий у ковдрі до грудей Трейвіса, відчайдушно затремтів.

Трейвіс згадав складені фішки на підлозі у комірчині: «ПІСТОЛЕТ ЗЛАМАВСЯ… СТРАШНО… СТРАШНО».

— Не бійся, — благав пса Трейвіс. — Тобі нема чого боятися.

Незважаючи на щиросерді запевнення хазяїна, Ейнштейн продовжував тремтіти і боятися. Трейвісу теж було страшно.

2

Зупинившись на заправці «Арко» біля в’їзду до Кармела, Нора знайшла адресу ветеринара у телефонній книзі й одразу ж зателефонувала, аби впевнитися, що він на місці. Кабінет лікаря Джеймса Кіна був на Долорес-авеню у південній частині міста. Близько дев’ятої пікап приїхав на місце.

Нора очікувала побачити типову стерильну ветеринарну клініку, тому здивувалася, збагнувши, що кабінет лікаря Кіна розташовується в нього вдома. Він мешкав у химерному англійському котеджі з каменю і дерева, із закрученим дахом. Будинок був двоповерховий.

Коли Нора і Трейвіс з Ейнштейном на руках бігли кам’яною доріжкою, лікар Кін уже відчиняв двері, так наче виглядав їх. Хоча вивіска повідомляла, що вхід до операційної з іншого боку, ветеринар повів їх через парадний вхід. Лікар був високим чоловіком зі скорботним землистим обличчям. У нього були сумні карі очі, але він тепло всміхався і поводився дуже люб’язно.

Зачинивши двері, він попрохав:

— Сюди, будь ласка.

Лікар швидко повів їх коридором з дубовим паркетом і довгим вузьким східним хідником. Зліва, за аркою, виднілася зі смаком облаштована вітальня. Вона дійсно виглядала обжитою: підставки для ніг навпроти крісел, настільні лампи, полиці, заставлені книгами, і в’язані шерстяні пледи, акуратно і зручно складені на деяких кріслах на випадок, якщо вечір буде прохолодним. В арці стояв чорний лабрадор. Він із серйозним виглядом спостерігав за процесією, ніби розуміючи, у якому поганому стані Ейнштейн. Лабрадор залишився у вітальні.

Вони пройшли услід за ветеринаром углиб будинку і, повернувши наліво від коридору, опинилися у надзвичайно чистій приймальні. Вздовж стін стояли шафи з білої емалі та неіржавної сталі, крізь скляні дверцята яких було видно пляшки із сироватками, піґулками і капсулами, а також купу порошкових інгредієнтів для приготування специфічніших препаратів.