Светлый фон

– Ні, вона не маленька, – сказав поблажливо Джейс, – просто я очікував чогось… сам не знаю, – він окреслив рукою простір розміром з кота.

– Це Чаша Смерті, а не нічний горщик, Джейсе, – мовила Ізабель. – Ми закінчили? Можемо йти?

Доротея схилила голову набік і пильно дивилася на Чашу.

– Але вона пошкоджена! – вигукнула вона. – Як це сталося?

– Пошкоджена? – здивувалася Клері. Вона не помітила жодних вад.

– Ось тут, зараз покажу тобі, – відьма підійшла до Клері, простягаючи до Чаші руки з довгими червоними нігтями. Клері мимоволі відсахнулася. Раптом між ними опинився Джейс, його рука завмерла біля руків’я меча.

– Без образ, – спокійно мовив він, – але до Чаші Смерті можемо торкатися тільки ми.

Доротея глянула на нього, і раптом її очі дивно почорніли.

– Давайте не поспішати. Валентину дуже не сподобається, якщо з Чашею щось станеться.

Пролунав м’який свист, і Джейс вихопив меч. Його вістря вперлося Доротеї в шию.

– Я не знаю, що тут відбувається, але ми йдемо.

Очі відьми блиснули.

– Звичайно, Тіньолове! – вона позадкувала до завішеної гардинами стіни. – Хочете скористатися Порталом?

Вістря меча похитнулося – Джейс був збитий з пантелику.

– Не займайте…

Пирхнувши, Доротея блискавично зірвала гардини з карниза. Вони з гуркотом впали. Портал за ними виявився відкритим.

Алек голосно вдихнув:

– Що це таке?

це

Краєм ока Клері помітила в Порталі багряні клубки хмар, крізь які виблискували чорні спалахи блискавок. На них летів темний силует, Джейс щось крикнув і впав на землю, потягнувши Клері, і вона теж розпласталася на підлозі. Коли дівчина підвела голову, то побачила, як темний предмет ударив мадам Доротею. Та закричала і здійняла вгору руки. Проте темрява не збила її з ніг, а обволокла, ніби саван. Темнота всмоктувалася у фігуру відьми, як чорнило в папір. На її спині утворився жахливий горб, вона збільшувалася, її тіло стало витягуватися і міняти форму. Клері почула, як щось стукнуло об підлогу – це були браслети Доротеї, розтягнуті і поламані. Серед коштовностей на підлозі валялися якісь маленькі білі камінці. Клері придивилася і зрозуміла, що це не каміння, а зуби.