— Та про що ти?

— Вас проклято, міс Женев'єво, вас обрано! Ви стали темною, і нам уже нічого з цим не вдіяти. Це угода — не можна нічого взяти в «Книги місяців», нічого не віддавши навзамін.

— А що я віддала?

— Долю, дитинко. Вашу і кожної наступної жінки з роду Дюкейнів, що прийде після вас.

Женев'єва не розуміла. Ясно було лише те, що змінити нічого не вдасться: вона щось скоїла, і вороття немає.

— Це як?

— На шістнадцятий місяць, шістнадцятий рік, книга забиратиме те, що їй належить. Те, що ви обміняли. Це кров наступниці Дюкейнів, що теж стане темною.

— Усіх наступниць Дюкейнів?

Айві схилила голову. Цієї ночі поразка спіткала не лише Женев'єву.

— Не всіх.