— Що сталося?

— Вони більше не зелені, вони жовті, палкі, як сонце.

Женев’єві було байдуже, якого кольору стали її очі. Вона втратила Ітана — решта не має значення. Вона схлипнула.

Дощ посилювався, перетворюючи землю на багно.

— Вставайте, міс Женев’єво, слід побалакати де з ким зі світу духів, — намагалася підвести її Айві.

— Айві, що ти верзеш!

— Ваші очі… я попереджала. Казала вам про той місяць, недобрий місяць. Ми повинні дізнатися, що це означає, ми повинні викликати духів.

— Якщо з моїми очима щось не те — це все через блискавку.

— Що ви бачили? — запанікувала Айві.

— Айві, та що, в трясця, таке?