— Що це ви, діти, тут робите?

Я зупинив погляд на медальйоні, і в кімнаті все стало на свої місця. На перший погляд медальйон здавався самотнім і беззахисним, крихітним на кам’яній підлозі. Маріан відпустила мою руку.

Посеред склепу стояв Мейкон Рейвенвуд, одягнутий — ні, радше замотаний — у довге пальто, і Амма, вся при параді, з міцно затисненою в долоні сумочкою, лишень ґудзики в неї були застібнуті в неправильному порядку. Важко було сказати, хто з них мав зліший вигляд.

— Вибач, Мейконе, але ти знаєш закони. Вони попросили допомоги, і я була зобов’язана її надати.

Не можна було не помітити, що цей візит став для Маріан сюрпризом.

Амма гнівалася на неї, ніби та облила наш будинок бензином:

— А я так розумію, що ти зобов’язана дбати про Лайлиного сина і Мейконову племінницю. Однак цього не видно.

Я чекав докорів од Мейкона, але намарно. Потім зрозумів чому: він трусив Ліну, яка знепритомніла на кам’яному столі посеред склепу — долілиць і з широко розкинутими руками.

— Ліно! — забувши про Мейкона, я ухопив її в свої обійми. Вона й досі дивилася на мене скляними чорними очима.

— Вона не померла, а лишень відлетіла. Я спробую її повернути, — Мельхіседек почав чаклувати. Він мовчки крутив на пальці срібну каблучку і дивився на Ліну дивними сяючими очима.

— Ліно! Вернись! — притягнув я до себе її обважніле тіло.

Мейкон щось бурмотів. Я не розумів ані слова, але помітив, що Лінине волосся заворушилося від знайомого надприродного вітру, який я вже встиг назвати чарівним.

— Мейконе, ваші чари тут не подіють, — тремтливим голосом зауважила Маріан, швидко гортаючи сторінки запиленої книжки.

— Це не чародійство, а мандри, — мовила Амма. — Навіть чародіям таке не до снаги. Туди, де зараз Ліна, дістатися може тільки такий, як Мейкон. Потойбіч.

Амма силкувалася нас заспокоїти, але це не надто допомагало.

Я відчував, як спустошеним Ліниним тілом заволодіває холод. Амма була права. Хай де зараз Ліна, вона не в моїх обіймах. Вона поринула вдалечінь, і навіть я, простий смертний, зміг це відчути.

— Я казала вам, Мейконе, це нейтральна територія. В обителі землі чари не працюють, — Маріан міряла кроками кімнату, не випускаючи книжки з рук. Це ніби надавало їй упевненості, що вона теж якось допомагає Ліні. Але відповідей не було. Вона ж казала: чари нам не допоможуть.

Я згадав свої сни і те, як витягував Ліну з баговиння. Невже саме у такому місці я мав програти?

Мейкон, який стояв з розплющеними, але невидющими очима, заговорив:

— Ліно, послухай мене, вона не зможе тебе тримати.