— Значить, ви вампір.

— У жодному разі! — його це аж роздратувало. — Це так банально! І так неприємно! Вампірів узагалі не існує — чи ти ще, чого доброго, віриш у перевертнів і прибульців? Телебачення — ось корінь зла, — він затягнувся сигарою. — Маю тебе розчарувати. Я інкуб. Амарія, певно, сама б тобі розповіла, то лише було питання часу. Вона вже й так повідала чимало моїх секретів.

Інкуб? Я навіть не знав, чи треба його боятися. Вочевидь, вигляд я мав спантеличений, бо Мейкон вдався до роз’яснень:

— За своєю природою такі, як я, джентльмени наділені певною силою, але ця сила прямо залежать від наших власних сил, а ми їх маємо поновлювати.

Слово «поновлювати» прозвучало якось… небезпечно.

— Що це означає?

— Ми, так би мовити, живимося від смертних і так відновлюємо свої сили.

Чи то кімната почала кружляти, чи то загойдався Мейкон…

— Ітане, сядь. Ти білий як стіна, — Мейкон зробив крок назустріч і провів мене до ліжка. — Я ж пояснив, що слово «живитися» просто не має кращого аналога. Лише криваві інкуби живляться кров’ю смертних, але я не такий. Хоч і вони, і я — лілуми, єдині мешканці абсолютної темряви, усе-таки я трохи вищого порядку. Я забираю те, що ви, смертні, маєте у надлишку, те, чого вам навіть не треба.

— Тобто?

— Сни. Залишки сну. Ідеї, бажання, страхи, спогади — ви навіть не помічаєте!

Слова мелодійно лунали з його вуст, нібито він читав мантру. Я намагався за ним стежити, зрозуміти те, що він каже, але мозок нібито огортало густе плетиво вовни.

І раптом я збагнув. Я відчув, як шматочки пазла складаються в єдине ціле.

— Сни… Ви частково їх забираєте? Висмоктуєте з моєї голови? Ось чому я не можу згадати цілого сновидіння?

Посміхнувшись, він загасив сигару в порожній жерстянці на письмовому столі.

— Немає чого заперечити. Окрім слова «висмоктувати». Не надто доречний вираз.

— Якщо саме ви висмоктуєте — тобто крадете — мої сни, тоді ви знаєте кінцівку. Розкажіть нам її, щоб ми могли все зупинити.

— Боюся, що не зможу цього зробити. Я збираю частинки сну цілком довільно.

— Чому ви не хочете розповісти нам решту? Якщо ми знатимемо кінець сну, то, можливо, зможемо запобігти. І змінити…

— Я бачу, ти вже й так багато чого знаєш. Подекуди навіть краще за мене.