– Що ти мені тут розповідаєш? А хіба Господь Бог когось копіював? Адже він, як відомо, творив з нічого!

– Тільки сам світ, Ваша Величносте, а не райських поселенців! Тих, якщо пам'ятаєте, «за своїм образом та подобою». Приблизно так він їх змоделював. І невипадково. Подібність створених своєму творцю – головна умова вдалого творіння! Чим сильніше відрізняється творець від своїх дітищ, тим менше його розуміння про те, кого ж він створив, що вони відчувають, мислять і які їхні наміри. Ваша Величність самі в цьому щойно переконалися. Хто ліквідує подоби, той знищує оплот порозуміння. Якщо ми самі ні в чому не нагадуємо створених нами, то не можемо й зрозуміти, хто, як, чому і навіщо щось робить, а в першу чергу – чому він робить це так, а не інакше. Мова теж нічого не пояснить, бо заснована вона на подобах, а їх тут нема. Якщо в нас немає жодних органів, подібних до органів створеного, якщо його тілесність ні в чому не відповідає нашому, якщо його час – не наш час, а його простір – не наш простір, то обидва наші світи ні в чому не співпадають й навіть ніде не стикаються. Так ми можемо через невігластво створити світ найжахливіших мук, й при цьому у нас не вистачить уяви навіть уявити, що ми створили. Істоти, зовсім відмінні від творця, для нього абсолютно непроникні та незбагненні. Я вважаю, що це перший закон творіння світів, його невід'ємна антиномія. Або ми створюємо зрозумілих нам, і тоді вони повинні бути богоподібними, або створюємо несхожих, долею яких навіть не зможемо поспівчувати, бо вона залишиться непроникною таємницею.

– Ось! Це важливо! О! Фундаментальну річ зараз ти сказав, Трурле! – схопився з місця Іпполіп. – Так! Тепер я бачу! Я зрозумів! Судження, що той напухлий там пізнавав блаженство, тому що так барвисто димів, як доказ істини коштує стільки ж, скільки твердження, що той, хто ефективно горить на багатті, відчуває від цього задоволення! Тепер я розумію! Повернути справу творіння обличчям до створених – це одне, а розуміти, як у них там справи, що вони мають від цього буття, це зовсім інше питання! Друзі мої, виявляю вам особливу подяку за це одкровення, бо воно ще більше затвердило мене в вірі. Тепер я ще міцніше віритиму в Бога, ніж досі.

– Не бачу зв'язку, – здивувався Трурль.

– Не бачиш? A "Credo quia absurdum est[37]? Вічний – самозіпсовуючихся породив, всемогутній – безпорадних, всеблагий, кому найменшої праці не складає збереження чеснот, – хтивих нікчем. Як же не розчаруватися, бачачи таке поєднання якостей? «За своїм образом та подобою» він будував свої очікування, але виявився нездатним мінімізувати їх до масштабів створюваного! Вічного вогню він чекав від іскорки свого блиску! Звідси його ексцентричність, уявні Божі дивацтва, враження, що він якийсь шарлатан, дивак, маніяк, сутяга та бюрократ, який й після смерті тягне створених на судові процеси, розслідування та розгляди у всіх інстанціях долини Йосафата.