А дух, який в свою чергу так залипший в матерії, закутий в ній трагікомічний в'язень! Рветься геть із тіла, а тим часом тіло його рве і саме нариває, доки розпорошиться чи розтечеться… З етичного погляду це непристойно, і з естетичної – огидно. І тому ми викинули матерію–ідіотку і духа–в'язня, вирішивши створити щось середнє між їхніми крайнощами. Наш матеріал – аматерія. Nomen omen! Amo, Amas, Amat, чи не так? Ars amandi[36]– не яка–небудь там прана, дао, нірвана, драглисте блаженство, байдуже неробство і самозакоханість, а чуттєвість у чистому вигляді, світ як емоційна прихильність молекул, вже при народженні господарських та діловитих.

Електрони, протони у нас обертаються один навколо одного не тому, що є сили, кванти аматеріального поля, а тому, що просто люблять один одного! Тепер знаєте, що вчинками аматеріальної істоти рухає не фізика, а симпатія? Замість трьох законів Ньютона – тяжіння нового типу: ніжність, турбота, кохання. Замість закону збереження кількості руху – правило збереження вірності, що стосується теорії відносності, то почуття взагалі відносні, тільки в нас замість спостерігача – коханий, а замість факту – такт. А оскільки ми відмовилися від тлінних тіл, то і в еротиці у нас більше немає фізики – ніякого тертя, тиску, мастила, стиску – таким чином, за самою природою любов у нашому Всесвіті має бути ідеальною!

– Ну а час? А простір? – допитувався заінтригований Іпполіп.

– Часу ми надали покірність і еластичність, щоб він слухався тих, кому це необхідно. Еластичність ця являє собою так званий трюм. Замість казарменного існування замість параду годин, хвилин, секунд в невблаганному календарному режимі під барабанний дріб годинникового механізму у нас кожен може трюмити нерівномірно, як йому подобається. Хто поспішає, той стрюмить із середи прямо в суботу, а кому подобається четвер, може четвергувати собі досхочу. А простір ми прибрали повністю, тому що його розмірна категоричність містить серйозну загрозу для тих, хто живе.

– Так? Я якось не помітив.

– А як же? По–перше, у ньому міститься завжди тільки щось одне, а коли туди ж проникають й інші речі, трапляються нещастя. Наприклад, якщо свинцева куля летить туди, де хтось стоїть, або коли два потяги намагаються зайняти одне й те ж саме місце. А величезні відстані, які доводиться долати? А тіснота – інформаційна, демографічна та порнографічна? Дух непросторовий – його принижує довжина тіл, яка змушує хапати, обіймати, тискати, причому наперед відомо, що рано чи пізно все одно доведеться відпустити.