— Дякую. Будь ласка, допоможи-но мені злізти з цього коня. 

— Пробачте за попереднє, сір. Я повівся нетактовно. 

— Нічого. 

— Якщо вам потрібна буде допомога, щоб з’ясувати з нею все як слід… 

— Будь ласка, повертайся до замку, сержанте. 

— Достоту так, сір. Якщо ви наполягаєте, сір. Дякую, сір. 

— До речі, сержанте… 

— Так, сір? 

— Мені треба, щоб хто-небудь відвіз мій ковпак та дзвіночки до Гільдії блазнів в Анк-Морпорку. Я ж переходжу на іншу роботу… І мені здається, що ти — ідеальна кандидатура для цієї місії. 

— Дякую за довіру, сір. 

— Я ж бачу — на службі ти, гм, не людина, а просто вогонь. 

— Даруйте, сір? 

— На місці скажеш, щоб тебе поселили в апартаментах для гостей. 

— Достоту так, сір. Дякую, сір. 

Почувся, віддаляючись, стукіт копит. Ще за кілька секунд клямка брязнула і блазень проник у будиночок. 

Щоб залізти до кухні відьми в темну пору доби, потрібна певна мужність. Хоча, мабуть, не більша, аніж для того, щоб носити пурпурову блузу з оксамитовими рукавами й фестонами на манжетах. Втім, подумав блазень, цей одяг мав і переваги: на ньому не було дзвіночків. 

При собі блазень мав пляшку іскристого й букет квітів; щоправда, в першому дорогою відчутно поменшало газу, а в другому — пелюсток. Він поклав обидва предмети на стіл і присів біля каміна, де дотлівав жар. 

Блазень потер очі. День був насиченим. Він відчував, що в ролі короля має не найкращий вигляд — але ж він усе життя з останніх сил грав не свою роль, тож не здавався й тепер. Тим паче, наскільки можна було зрозуміти, його попередники взагалі не завдавали собі щодо цього клопоту. І от йому належить стільки всього зробити, стільки всього виправити, стільки всього владнати… 

Найбільшою проблемою була герцогиня. Незрозуміла йому самому сентиментальність змусила блазня віддати наказ про переведення герцогині до найкомфортабельнішої камери у вежі з найчистішим повітрям. Все-таки вона була вдовою, а він відчував необхідність бути добрим до вдів. Проте доброта на герцогиню не діяла: вона просто не розуміла доброго ставлення, сприймаючи його як слабкість. Часом блазня навідувала жахлива думка, що рано чи пізно він буде змушений відправити її на страту.