Еґвейн зітхнула, підвелася і, важко ступаючи, підійшла до каміна. Елейн теж встала, спостерігаючи за нею мовчки, як і Найнів. Еґвейн якомога вище закотила рукав і обережно засунула руку в димохід. Її пальці намацали щось вовняне на димовій поличці, і вона витягла звідти зібгану, закіптю-жену панчоху з твердою грудкою в пальцях. Дівчина струсила пляму сажі зі своєї руки, а потім поклала панчоху на стіл і вивернула її. Перекручений перстень із поцяткованого смугастого каменю покотився стільницею й зупинився на пласкій сторінці списку тер’анґріалів. Кілька секунд вони просто дивилися на нього.

— Можливо, — врешті сказала Найнів, — Верін пропустила той факт, що більшість із них досліджувала Коріанін. — Але вона й сама в це не вірила.

Елейн із сумнівом кивнула.

— Якось я бачила, як вона йде під дощем, мокра, як хлющ, і взяла для неї плащ. Верін була до такої міри заглиблена у свої думки, що мені здавалося, що вона не помічала дощу, аж поки я не накинула плащ їй на плечі. Вона могла пропустити це.

— Можливо, — сказала Еґвейн. — Але якщо вона все ж помітила, то мала знати, що я теж помічу, щойно прочитаю цей перелік. Не знаю. Інколи мені здається, що Верін помічає більше, ніж показує. Я просто не знаю.

— Тож тепер можна підозрювати і Верін, — зітхнула Елейн. — Якщо вона — з Чорної Аджі, то вони знають напевне все, що ми робимо. І Аланна. — Вона невпевнено глянула на Еґвейн краєм ока.

Еґвейн розповіла їм усе. Хіба що не говорила про те, що сталося всередині тер’анлріала під час випробування. Вона не могла змусити себе говорити про це так само, як Найнів та Елейн не могли розповісти про свої страхи. Еґвейн розповіла про все, що відбулося в залі випробувань; що Шеріам сказала їй про жахливе слабке місце направляння; а також переповіла кожне слово Верін, важливе воно було чи ні. Єдиною річчю, котру їм важко було зрозуміти, було прохання Аланни; Айз Седай просто так не чинять. Узагалі ніхто, маючи здоровий глузд, так не чинить. А тим паче — Айз Седай.

Еґвейн сердито подивилася на них, немовби прочитавши їхні думки.

— Айз Седай також не мали б брехати, — але Верін та матінка, схоже, дуже близькі до цього в тому, що вони нам говорять. Тож вони не мали б бути з Чорної Аджі.

— Мені подобається Аланна. — Найнів смикнула косу і знизала плечима. — Що ж, добре. Можли... Точно: вона просто дивно вчинила.

— Дякую, — сказала Еґвейн, і Найнів ствердно кивнула, наче й не почула сарказму.

— У будь-якому разі Амерлін знає про це, — і їй значно простіше, аніж нам, приглянути за нею.

— А що з Елайдою та Шеріам? — спитала Еґвейн.