Здавалося, Найнів хотіла посперечатися, — але врешті вона неохоче кивнула.

— Дуже добре. Але я з Елейн буду з тобою. Не знаю, що ми зможемо зробити, — але, якщо щось піде не так, ми розбудимо тебе чи... Ми будемо там.

Елейн також кивнула. Тепер, коли вони погодилися, Еґвейн відчула нудоту в животі. Я втягнула їх у це. Як би я бажала, щоб мені не хотілося, аби вони відмовляли мене. Вона помітила, що у проймі дверей хтось стоїть: дівчина з довгими косами, у білій послушницькій сукні.

— Невже ніхто не вчив тебе стукати, Елс? — сказала Найнів.

Еґвейн сховала кам’яний перстень у кулак. У неї було дивне відчуття, — мовби Елс дивилася на нього.

— У мене повідомлення для вас, — спокійно сказала Елс. Її очі вивчали стіл з розкиданими по ньому паперами, а потім трьох дівчат довкола. — Від Амерлін.

Еґвейн здивовано перезирнулася з подругами.

— Гаразд. Що там? — запитала Найнів.

Елс вдоволено вигнула брову.

— Предмети, що належали Ліандрін та іншим, розташовані у третьому сховищі, праворуч від головних сходів, у другому підвалі під бібліотекою. — Вона знову подивилася на папери на столі та вийшла, — повільно, але й не зволікаючи.

У Еґвейн перехопило подих. Ми боїмося довіритися хоч комусь, — а Амерлін вирішує довіряти Елс Ґрінвелл з-поміж усіх жінок ?

— Цьому дурному дівчиську не можна довіряти, — вона ж розпатякає кожному, хто слухатиме! — Найнів підійшла до дверей.

Еґвейн підхопила свої спідниці й пробігла повз Найнів. Її туфлі ковзали по плитці галереї, але вона вловила мерехтливу білу постать, що спускалася найближчим пандусом, і поквапилась за нею. Якщо вона так далеко попереду, значить, вона також біжить. Але чому? Біла пляма вже зникла унизу іншого пандуса. Еґвейн наздоганяла її.

Внизу пандуса дівчина повернулася до неї обличчям, і Еґвейн розгублено зупинилася. Ким би вона не була, але це точно була не Елс. Уся в срібному й білому шовку, вона збурила в Еґвейн емоції, яких та ще ніколи не відчувала. Вона була вища, набагато вродливіша, а погляд її темних очей

змусив Еґвейн відчувати себе маленькою, ламкою і не дуже чистою. Вона, без сумніву, може направляти значно більше Сили, аніж я. Світло, та вона розумніша від нас трьох, разом узятих. Не дуже справедливо, що для однієї жінки... Раптом вона усвідомила хід своїх думок. Її щоки спаленіли, і вона здригнулася. Еґвейн ніколи раніше не відчувала себе жалюгіднішою від інших жінок, — і не збиралася піддатися цьому відчуттю зараз.

— Сміливо, — сказала жінка. — Сміливо вибігти отак, самій, туди, де було скоєно стільки вбивств. — Вона мала вдоволений вигляд.