Її усмішка стала збентеженою.

— Ми знайдемо її пізніше, — сказала Найнів, — і переконаємося, що вона вміє тримати рот на замку. Як могла Амерлін довіритися цій дівчині?

— Мені здавалося, що я майже наздогнала її, — повільно мовила Еґвейн, — але там був хтось інший. Найнів, я відвернулася на хвильку, — а вона вже й зникла. Не Елс, а жінка — я її раніше ніколи не бачила! — яку я спершу переплутала з Елс. Вона просто — щезла, і я не знаю, де її шукати.

Елейн затамувала подих.

— Одна з Бездушних? — Вона квапливо роззирнулася навколо, але галерея, якщо не зважати на них трьох, досі була порожньою.

— Ні, — твердо сказала Еґвейн. — Вона... Я ж не збираюся розповісти їм, що вона змусила мене відчувати себе шестирічним дівчиськом з порваною сукнею, брудним обличчям та зашмарканим носом. — Вона не Сірий Чоловік. Вона висока й чарівна, з темними очима й чорним волоссям. Ви впізнаєте її серед тисячі. Я ніколи не бачила її раніше, — але гадаю, що вона Айз Седай. Мусить бути нею.

Найнів немов чекала продовження, а тоді нетерпляче сказала:

— Коли побачиш її знову, покажи мені. Якщо це важливо. У нас немає часу стояти тут і базікати. Я хочу побачити, що там у підвалі, — ще до того, як Елс розпатякає про це комусь сторонньому. Можливо, вони десь оступилися. Не дамо їм шансу виправити це.

Коли Еґвейн опинилася між Найнів та Елейн, вона усвідомила, що досі тримає кам’яний перстень — тер’ангріал Коріанін Недіал, — стискаючи його в кулаці. Вона неохоче сунула його в торбину й міцно стягла шнурочки. Допоки я неллжу спати з клятим... Але ж я планую це зробити?

Проте це буде вночі, — тож немає сенсу хвилюватися зараз. Поки вони йшли коридорами Вежі, вона виглядала жінку у срібному та білому. Дівчина не розуміла, чому відчуває полегшення від того, що не бачить її. Я цілком доросла й здібна жінка, дякую. Однак вона була рада, що ніхто з тих, кого вони зустрічали, не був навіть віддалено схожим на неї. Що більше вона думала про неї, то більше розуміла, що щось з нею не так. Світло, я починаю бачити Чорну Аджу у себе під ліжком. Утім, може, вона й справді там є.

Бібліотека розташовувалась неподалік від високого, широкого стрижня Білої Вежі. її світле каміння було щільно посмуговане синіми прожилками ₃ які нагадували розбиті гребені високих хвиль. У ранковому світлі здавалося, що ці хвилі — заввишки з палац. Еґвейн знала, що там розміщено безліч кімнат, але всі вони — ті, що під дивними коридорами на вищих рівнях, де розташована кімната Верін, — наповнені полицями; полиці забиті книжками, рукописами, паперами, сувоями, мапами і схемами, зі браними різними народами впродовж трьох тисяч років. Навіть великі бібліотеки у Тірі й Кайрені стільки не містять.