Амерлін зупинилася перед рожном, вперши кулаки в боки, і подивилася на Ларас. Просто, без жодного виразу. Її блакитні очі були холодними й суворими.

Повна жінка глитнула, а її підборіддя сколихнулися, коли вона розправила фартуха. Амерлін не кліпала. Ларас опустила очі й важко переступила з ноги на ногу.

— Хай матінка вибачать мені, — сказала вона слабким голосом. Зробивши щось подібне до реверансу, вона кинулася геть, до такої міри забувшись, що приєдналася до дівчат біля супника, де почала перемішувати вариво власною ложкою.

Найнів усміхнулася і, щоб приховати це, нижче схилила голову. Еґвейн та Елейн також продовжували працювати, зрідка дивлячись на Амерлін, що за два кроки від них стояла до них спиною.

Амерлін з місця, де стояла, уважним поглядом оглянула усю кухню.

— Якщо їх так легко залякати, — тихо пробурмотіла вона, — то, мабуть, їм багато що вибачалось. Занадто багато й занадто довго.

Справді легко залякати, подумала Найнів. Жалюгідне виправдання для жінок. А вона лише подивилася на них! Амерлін озирнулася через плече, вкрите палантином, і зустрілась на мить з поглядом Найнів. Раптом дівчина зрозуміла, що крутить ручку швидше. Вона запевнила себе, що просто повинна мати такий самий заляканий вигляд, як і всі інші.

Погляд Амерлін зупинився на Елейн, — і несподівано вона заговорила так гучно, щоб горщики й каструлі на стіні задзенькотіли.

— Є деякі слова, яких я не бажаю чути з уст молодої дівчини, Елейн з Дому Траканд. Якщо ти промовлятимеш їх, то я простежу, щоб тобі вимили рота!

Усі на кухні аж підстрибнули. Елейн мала збентежений вигляд, а на обличчі Еґвейн з’явилося обурення.

Найнів похитала головою, — маленькими, різкими посмикуваннями. Ні, дівчата! Припніть язика! Хіба ви не бачите, що вона робить 1

Проте Еґвейн вже відкрила рота й шанобливо та рішуче сказала:

— Матінко, вона не...

— Тихо! —Лемент Амерлін спровокував ще одну хвилю підскакувань. — Ларас! Чи не могла б ти якось навчити дівчат говорити, коли це потрібно, і те, що потрібно, господине кухні? Можеш це влаштувати?

Ларас прибігла, похитуючись, значно швидше, ніж Найнів коли-небудь бачила, і, накинувшись на Елейн та Еґвейн, вхопила їх за вуха, при цьому повторюючи:

— Так, матінко. Негайно, матінко. Як накажете, матінко.

Вона виштовхувала двох дівчат з кухні так, наче чимшвидше хотіла втекти від погляду Амерлін.

Амерлін тепер була на відстані дотику від Найнів, —- але все ще оглядала кухню. Молода кухарка з мискою для змішування в руках, озирнувшись, випадково зустрілася поглядом з очима Амерлін. Дівчина гучно вискнула — і вибігла геть.