— Я не хотіла втягнути в це Еґвейн, — Амерлін заледве рухала губами. Здавалося, вона говорить до себе, а через вираз її обличчя ніхто не бажав чути, що вона говорить. Найнів могла розібрати слова. — Втім, можливо, це навчить її думати, перш ніж говорити.

Найнів повернула рожен і опустила голову, намагаючись зробити вигляд, що вона теж бурмотить до себе, якщо хтось дивився.

— Я думала, ви будете пильно стежити за нами, матінко. Так ми могли б розповідати, що знайшли.

— Якби я стежила за вами щодня, донько, це було б підозріло.

Амерлін продовжувала вивчати кухню. Більшість жінок, схоже, уникали навіть дивитися в її бік через страх накликати гнів.

— Після обіду я планувала викликати вас до свого кабінету. Щоб вичитати за те, що ви не обрали собі заняття, — так думає Леане. Але є новини, які не можуть зачекати. Шеріам знайшла ще одного Сірого Чоловіка. Жінку. Мертву, як риба з минулого тижня, і на ній — жодного сліду. Вона лежала, немов спочиваючи, прямо посеред ліжка Шеріам. Не дуже приємне видовище для неї.

Найнів напружилася, і рожен зупинився на мить, перш ніж вона знову почала його крутити.

— Шеріам мала змогу побачити список, який Верін дала Еґвейн. Як і Елайда. Я не звинувачую, — але у них була така можливість. І Еґвейн казала, що Аланна... дивно поводилася.

— Вона розповіла тобі це? Аланна — арафелійка. В Арафелі побутують дивні уявлення про честь і обов’язок. — Вона легковажно знизала плечима й сказала: — Думаю, я зможу наглянути за нею. Ти дізналася щось корисне за цей час, дитино?

— Дещо, — похмуро пробубоніла Найнів. А як щодо нагляду за Шеріам? Можливо, вона не просто знайшла Сірого Чоловіка. Амерлін могла б також придивитися до Елайди. Значить, Аланна справді... — Не розумію, чому ви довіряєте Елс Ґрінвелл, — однак її повідомлення було корисним.

Найнів коротко розповіла про речі, котрі вони знайшли в підвалі під бібліотекою, переповівши все так, наче вона була там тільки з Еґвейн, і також сказала про висновки, які вони зробили стосовно знахідок. Вона не згадала про сон Еґвейн — чи що то було; Еґвейн наполягала, що все було реально — у Тел’аран’ріоді. Також не обмовилась вона й про тер’анлріал, який Верін дала Еґвейн. Дівчина не могла змусити себе цілковито довіритися жінці, яка носила палантин із сімома смугами — чи й будь-якій жінці, котра могла носити шаль, якщо вже зовсім відверто. Тож найкраще було тримати деякі речі в таємниці.

Коли вона закінчила, то Амерлін так довго мовчала, що Найнів почала міркувати, чи почула та її. Вона вже готова була все повторити, трохи голосніше, коли Амерлін врешті заговорила, ледь ворушачи губами.