Светлый фон

— Я назвала себе Мандарб.

Він не зміг стримати свого реготу. Її розкосі очі обпекли його.

__Навчу тебе дечого, фермере. — Її голос залишався спокійним. Заледве. — Старою мовою Мандарб означає «клинок». Це ім’я вартує мисливця за Рогом!

Перрину вдалося приборкати свій сміх, і він важко прохрипів, вказуючи на обв’язану загорожу між щоглами.

— Бачиш того чорного жеребця? Його звуть Мандарб.

Жар погас в її очах, а на щоках проступили червоні плями.

— Ох. Моє справжнє ім’я Зарін Башир, — але Зарін не підходить для мисливця. В оповідях мисливці називалися якось на зразок Роґоша Орлине Око.

Вона виглядала такою зніченою, що він поквапився сказати:

— Мені подобається ім’я Зарін. Воно тобі личить. — Вогники знову заблимали в її очах, і на мить йому здалося, що вона збирається знову дістати один зі своїх ножів. — Уже пізно, Зарін. Я хочу трохи поспати.

Він розвернувся, щоб рушити до люка, який вів під палубу; його плечима пробігли сироти. Екіпаж досі працював, налягаючи на весла, — вперед і назад. Дурень. Дівчина не встромить мені ножа. Не при всіх цих людях. Правда ж ? Коли він наблизився до люка, вона гукнула його.

— Фермере! Я називатиму себе Фейлі. Мій батько називав мене так у дитинстві. Це означає «сокіл».

Перрин отетерів і ледь не пропустив першу сходинку драбини. Випадковість. Коридор був темним, але місячне сяйво пробивалося вниз, тож він бачив свій шлях. Хтось голосно хропів в одній з кают. Мін, чому тобі доводиться бачити всі ці речі?

РОЗДІЛ 36

РОЗДІЛ 36

ДОНЬКА НОЧІ

ДОНЬКА НОЧІ

Розуміючи, що він не знає, яка з кают призначена для нього, Перрин встромив голову у кілька поспіль. Усі вони були темні, і в усіх на вузьких ліжках, що стояли вздовж протилежних стін, спали по двоє чоловіків, але була й ще одна, — та, де Лоял, ледь втиснувшись, сидів на підлозі між двома ліжками і строчив у своїй книжці з тканинною палітуркою якісь нотатки при світлі підвісного ліхтаря. Оґір хотів поговорити про події дня, але Перрин, стискаючи щелепи, щоб стримати позіхання, думав, що корабель уже далеко відплив униз по річці, тож можна було б спокійно поспати. І побачити спокійні сни. Навіть якщо вони намагатимуться, — вовки не зможуть довго бігти нарівні з кораблем, який відносить завдяки веслам й течії.

Нарешті він знайшов порожню каюту без вікон, яка ідеально йому підходила. Юнак хотів залишитися на самоті. Збіг імен, от і все, подумав він, засвічуючи ліхтар на стіні. У будь-якому разі її справжнє ім ’я — Зарін. Але дінчиня з високими вилицями й темними розкосими очима не полонила всіх його думок. Він поклав лук та інші речі на тісне ліжко, накинувши згори плащ, і сів на друге ліжко, щоб стягти свої черевики.