Приблизно половина човнів не мала нічого спільного з річковою торгівлею. Дві широкі баржі з порожніми палубами тяжко перетинали річку, прямуючи до меншого міста на іншому березі, тоді як три інші поверталися назад, до Аринґіллу; їхні палуби були напхані людьми, наче бочки — рибою. Призахідне сонце, що вже торкалося горизонту, відтіняло знамено, котре тріпотіло над іншим містом. На тому березі був Кайрен, — але юнаку не потрібно було бачити прапор для того, щоб дізнатися, що там зображений Білий лев Андору. Про це було досить сказано в тих кількох андорських селищах, де ненадовго зупинялася «Сіра чайка».

Він похитав головою. Політика його не цікавила. Допоки вони знову не спробують переконати мене в тім, що я — андорець, лише через якісь карти. Згоріти мені, — вони, мабуть, ще спробують змусити мене битися в їхній клятій армії, якщо справи з Кайреном затягнуться. Підкорятися наказам. Світло! Здригнувшись, він повернувся назад, до Аринґілла. Босоногі чоловіки на «Сірій чайці» готували мотузки, щоб кинути їх іншим на доці.

Капітан Малліа стежив за ним з-за румпеля. Хлопець жодного разу не поступився його спробам здобути прихильність, щось дізнатися про їхню важливу місію. Мет врешті показав йому скріплений печаткою лист і сказав, що має доправити його від дочки-спадкоємиці до королеви. Особисте повідомлення від доньки до матері — не більше. Малліа, схоже, почув лише слова «королева Морґейз».

Мет всміхнувся до себе. У глибокій кишені куртки лежали два гаманці, що ще потовщали відтоді, як він сів на це судно; він знайшов достатньо вільних монет, щоб наповнити їх. Його талан був не таким хорошим, як спочатку, у ту дивну ніч, коли гра в кості й все навколо здавалися божевіллям, — однак він був достатньо добрим. Після третьої ночі Малліа здався у своїх спробах виявити дружність, граючи в кості, але його скриня для грошей на той час уже полегшала. А після Аринґілла стане ще легшою. Малліа потрібно поповнити запаси їжі — Мет поглянув на людей, що юрмилися на доці, — якщо він це зможе зробити тут хоч за якісь гроші.

Усмішка Мета згасла, коли його думки повернулися до листа. Невеличкий порух ножа з гарячим лезом, — і золота печатка з лілією піддалася. Там не було нічого: Елейн старанно вчилася, здобувала успіхи і прагнула вчитися й далі. Вона була покірною донькою, Престол Амерлін покарала її за втечу й сказала більше ніколи про це не говорити, тож її мати має зрозуміти, що вона не може сказати більше. Вона писала, що її підвищили до посвяченої, і все це відбулося так скоро, тож тепер їй довірили більше обов’язків, і вона має покинути Тар Валон на незначний час у справі самої Амерлін. Її мати може не хвилюватися.