Том спускався з сінника додолу; це було незграбно через його ногу, і Елудра перевела погляд з нього на Мета. Менестрель встиг натягнути на себе плащ; він рідко показувався без нього, особливо під час першої зустрічі.

— Це як в небилицях, — сказала вона. — Мене врятували менестрель і юний герой, — вона похмуро подивилася на чоловіків, що розпростерлися на підлозі, — від цих, чиї матері були свиньми.

— Чому вони хотіли вбити вас? — спитав Мет. — Він сказав щось про секрети.

— Секрети, — мовив Том ледь не ораторським тоном, — феєрверків, якщо я правильно зрозумів. Ви — ілюмінаторка, чи не так? — Він вишукано вклонився, продумано крутнувши плащем. —Я Том Меррилін, менестрель, як ви бачите. — І, ніби спохопившись, чоловік додав: — А це Мет, — юнак, який майстерно знаходить неприємності.

— Я була ілюмінаторкою, — спалахнула Елудра, — але ця свинота Таммуз зруйнував виступ для короля Кайрену, — і практично знищив нашу господу. А оскільки я була її господаркою, то гільдія визнала винною мене. — Її голос набув оборонного тону. — Я не розповідаю секрети гільдії, що б там не казав Таммуз, — але я не буду голодувати, якщо можу створювати феєрверки. Я вже не у складі гільдії, — тож її правила більше на мене не поширюються.

— Ґалдріан, — сказав Том так само напружено, як і вона. — Що ж, він вже мертвий король і більше не побачить феєрверків.

— Гільдія, — сказала вона стомлено, — вони практично звинувачують мене у цій війні з Кайреном, наче та одна лиха ніч призвела до смерті Ґалдріана.

Том наморщив носа.

— Схоже, я більше не можу залишатися тут, — продовжила вона. — Там-муз і це інше бидло скоро отямляться. Мабуть, цього разу вони розкажуть солдатам, що я вкрала те, що насправді створила сама.

Вона подивилася на Тома, тоді на Мета, спохмурніла — і, схоже, знайшла рішення.

— Я повинна винагородити вас, але в мене немає грошей. Можливо, я маю дещо не менш цінне, ніж золото. Чи навіть краще. Подивимось, що ви скажете.

Мет перезирнувся з Томом, коли вона почала порпатися під брезентом свого візка. Я допомагаю тим, хто може заплатити. Йому здалося, що у блакитних очах Тома спалахнув вогник здогаду.

Елудра відділила один клунок від кількох таких самих, — короткий згорток важкої промасленої тканини завширшки з її руку. Вона поклала його на солому, розв’язала мотузки й розгорнула по підлозі тканину. Чотири ряди кишень по всій довжині, у кожному ряду — більші, ніж ті, що в попередньому. Кожна кишеня містила вкритий воском паперовий циліндр, доволі грубий на кінцях, з якого стирчав темний шнур.