Аїлгуїн продовжувала помішувати, наче забула про чай.

— Три молоді жінки приїхали на добрих конях. Я не багато знаю про коней, але ці мені на вигляд схожі на тих, якими їздять лорди й леді. Ти, Мериїм, стільки знаєш про ремесло, що могла б повісити трави на своєму вікні — чи повинна була б обрати, де це зробити. Я ніколи не чула, щоб хтось практикував десь далеко від місць, де народився, проте ваша вимова свідчить про те, що ви приїхали здаля. — Вона подивилася на Елейн. — Такий колір волосся трапляється в небагатьох місцях. Судячи з твоєї вимови, це Андор. Дурні чоловіки завжди балакають про те, щоб знайти золотоволосу дівчину з Андору. Все, що я хочу знати, — це чому ви тут? Тікаєте від чогось? Чи женетеся за чимось? Тільки ви не схожі на злодійок, — і я ніколи не чула, щоб три дівчини гналися за чоловіком разом. Тож скажіть мені — чому, і, якщо мене це влаштує, я віддам вам кімнати. Якщо хочете заплатити, — купіть трохи м’яса зараз чи пізніше. М’ясо дороге, відколи торгівля з Кайреном припинилася. Але спершу — чому, Мершм.

— Ми шукаємо дещо, Аїлгуїн, — сказала Найнів. — Точніше, декого.

Еґвейн намагалася бути незворушною і сподівалася, що це в неї виходить так само добре, як у Елейн, яка сьорбала чай так, наче слухала розмову про сукні. Еґвейн не думала, що темні очі Аїлгуїн Ґунни могли щось пропустити.

— Вони дещо вкрали, Аїлгуїн, — продовжувала Найнів, —у моєї матері. І скоїли вбивство. Ми тут, щоб вчинити правосуддя.

— Спали мою душу, — сказала жінка,—у вас що, немає чоловіків? Чоловіки мало на що здатні, — хіба переносити тяжкі речі, бовтатися під ногами більшість часу — ну, ще для поцілунків і всілякого такого — однак, якщо потрібно битися чи спіймати злодія, я кажу — нехай вони цим займаються. Андор такий же цивілізований, як і Tip. А ви — не аїльки.

— Окрім нас, більше ніхто цього не зробить, — сказала Найнів. — Ті, хто могли би бути замість нас, — убиті.

Три мертві Айз Седай, подумала Еґвейн. Вони не могли бути з Чорної Аджі. Однак якби їх не вбили, Амерлін не могла б їм довіряти. Вона намагається дотримуватися Трьох Клятв, але ходить по краю.

— Ааа, — сумно сказала Аїлгуїн. — Вони вбили ваших чоловіків? Братів чи батьків? — Щоки Найнів почервоніли, й старша жінка хибно розтлумачила це. — Ні, не кажи мені, дівчино. Я не хочу витягувати старе горе. Нехай воно лежить на дні, поки не розтане. Тихо, тихо, заспокойся.

Еґвейн стрималася, щоб не пирхнути гидливо.

— Я маю сказати це, — сказала Найнів напружено. Її обличчя все ще було червоним. — Ці вбивці й злодії — Друзі Морока. Вони жінки, але такі ж небезпечні, як і будь-які мечники, Аїлгуїн. Якщо ви розмірковуєте, чому ми не поселилися в корчмі, — то у цьому й причина. Вони можуть знати, що ми женемося за ними, і стежитимуть за нами.