Повновида жінка пирхнула.

— Джюліне, коли це ти почав торгуватися, як крамар, що намагається видати льон за шовк? Не вдавай, що знаєш, коли високі лорди пошлють по тебе, до того, як вони це зроблять.

— Я не вдаю, — з усмішкою сказав Сандар, — бо знаю, що вночі на даху були якісь люди. Лише краєм ока помітив їхній рух, адже ховаються вони так само добре, як риба-голка в комишах. Ще ніхто не заявив про крадіжку, — але ті злодії проникли всередину, зуб даю. Запишіть це. Ще до початку наступного тижня мене викличуть до Твердині, тому що група злодіїв прокралася до будинків торговців чи навіть у маєтки лордів. Захисники, може, й охороняють вулиці, — але коли потрібно вистежити злодіїв, вони кличуть мисливця за злодіями, а я серед них — найкращий. Я не намагаюся набити ціну, — проте, що б я не зробив для цих гарних дівчат, я повинен зробити це швидко.

— Думаю, він говорить правду, — неохоче сказала Аїлгуїн. — Він скаже, що місяць зелений, а вода біла, якщо думатиме, що це принесе йому поцілунок, — але в інших справах бреше він менше від інших чоловіків. Мабуть, він найчесніший чоловік, який коли-небудь народжувався в Маулі.

Елейн закрила рукою рот, а Еґвейн тамувала свій сміх. Найнів сиділа нерухомо, і її вочевидь охопила нетерплячка.

Сандар насуплено глипнув на сиву жінку, а тоді, схоже, вирішив пропустити повз вуха те, що вона сказала. Він усміхнувся до Найнів.

— Зізнаюся, що мені цікаво дізнатися про цих злодіїв. Я знав жінок-крадійок, банду злодіїв, але ніколи не чув про зграю жінок-злодюжок. І я винен матінці Ґунні послугу.

Його очі, здавалося, знову вивчали Найнів.

— Яка ваша ціна? — різко спитала вона.

— За повернення вкрадених речей, — жваво сказав він, — я беру десяту частину вартості того, що повернув. Якщо потрібно знайти людину, — то срібну марку за особу. Матінка Ґунна сказала, що вкрадені речі мають цінність лише для вас, майстрине, — тож я пропоную це вирішити вам самим. — Він знов усміхнувся; у нього були дуже білі зуби. — Я б узагалі не брав з вас грошей, — от тільки колеги по цеху косо на мене дивитимуться; тож я візьму мінімальну ціну. Мідяк чи два, — не більше.

— Я знаю мисливця за злодіями, — сказала Елейн. — 3 ПТайняру. Дуже шанований чоловік. Він носить мечолам, а також — меч. А ви чому не носите?

На мить Сандар мав зляканий вигляд, а тоді він засмутився від того, що показав це. Він не зрозумів її натяку — або ж з якоїсь іншої причини вирішив проігнорувати її слова.

— Ви не тіренці. Я чув про шончанців, майстрине, — небилиці про траллоків і про те, що кожен чоловік — воїн.