Він усміхнувся так, наче всі ці історії були казочками для дітей.

— Ці розповіді правдиві, — сказала Еґвейн. — Принаймні деякі. Я була в шончанців.

Він змигнув і продовжив далі.

— Я не лорд, не багатій-торговець, і навіть не воїн. Захисники особливо не турбують іноземців за носіння меча — звісно, якщо вони не залишаються тут надовго, — але мене за таке кинуть у в’язницю під Твердинею. Такі закони, майстрине. — Його рука потерла палицю, мовби несвідомо. — Я добре даю собі раду й без меча. — Він знов усміхнувся до Найнів. — Тепер, якщо ви опишете ці речі...

Він зупинився, коли вона поставила гаманець на край столу й відрахувала тринадцять срібних марок. Еґвейн подумала, що вона обирає найсвітлішу монету; усі були тіренські, лише одна — андорська. Амерлін дала їй значну суму золотом, однак навіть воно колись закінчиться.

Найнів замислено глянула в гаманець, перш ніж стягнути його шнурочками і покласти назад у сумку.

— Вам потрібно знайти тринадцять жінок, майстре Сандаре.

— Я зроблю це й за меншу ціну, — запротестував він. — І мені не потрібна додаткова винагорода. Я пропоную те, що пропоную. Не бійтеся, що я візьму хабар.

— Можете не боятися, — погодилася Аїлгуїн. — Як я вже сказала, він чесний. Лиш не вірте, коли він казатиме, що любить вас.

Сандар невдоволено подивився на неї.

— Я плачу гроші, майстре Сандаре, — твердо сказала Найнів, — а значить, обираю товар. Ви знайдете цих жінок, — але не більше. — Вона зачекала, поки він неохоче кивне головою, а тоді продовжила: — Вони можуть бути разом, а можуть і окремо. Перша — тарабонка. Вона трохи вища від мене, з темними очима й світлим, медового кольору волоссям, яке вона заплітає в безліч маленьких кісок, згідно з тарабонською модою. Дехто вважає її вродливою, але вона не сприйме це за комплімент. У неї злий понурий рот. Друга — кандорка. У неї довге темне волосся з сивим пасмом над лівим вухом і...

Найнів не називала імен, — а Сандар і не питав. Імена можна легко змінити. Його усмішка зникла, коли почалась розмова про справу. Дівчина описала тринадцять жінок, поки він уважно її слухав, — а коли та закінчила, Еґвейн була впевнена, що він може розповісти все слово в слово.

— Можливо, матінка Ґунна вже сказала вам це, — закінчила Найнів, — але я повторю. Ці жінки значно небезпечніші, ніж ви можете собі уявити.

Більше дюжини осіб померли від їхніх рук, — це ті, про кого я знаю; і я не здивуюся, якщо це тільки крапля в морі крові, яку вони пролили.

Сандар і Аїлгуїн моргнули від здивування.

— Якщо вони дізнаються, що ви питаєте про них, то ви загинете. Якщо вони схоплять вас, то змусять розповісти, де ми, і тоді матінка Ґунна може загинути разом з нами.