— Що то було, Науме… що то було? — прошепотів він, і потріскані, зотлілі губи насилу спромоглися на останню відповідь:

— Ніц… ніц… барва… пече… холодна і мокра, а пече… в колодязі живе… я ї’ бачив… як дим… як ото квіти тої весни… а колодязь вночі світився… Тед, і Мерні, і Зіна… все живе… висмоктує життя з усього… в тім камені… то певно камінь ту’ всьо потруїв… я де знаю, шо він хоче… та кругла штука, шо її люди з коледжу відтам виколупали… розбили… то та сама барва… така самісько, як квіти і зелень… їх певно більше… зерна… зернята… і проросли… я на цім тижні перший раз побачив… тяжко йому було з Зіною… великий хлопчик, здоровий во… а воно лізе тобі в голову і забирає… випалює… вода в тому колодязі… а ти правду… зла вода… Зіна з колодязя не вернувся… не виліз… тягне тебе… ти знаєш, що буде, а толку… я то вже бачив, а потім знову як Зіну забрали… як Неббі, Еммі?.. голові зле… не знаю, коли остатній раз ї’ годував… ой буде в’на на ня миригуватиси… йно барва… їй твар під ніч мінялася на тоту барву… а в’но пече і смокче… то відкись, де всьо не так, як ту’… один з тих професóрів так повів… то правду казав… бережиси, Еммі, бо в’но ше не всьо… життє висмоктує…

Це був кінець. Оте, що говорило, більше не могло продовжувати, бо вже розпадалося на шматки. Еммі прикрив останки червоною картатою скатертиною і через задні двері вибіг на поле. Він піднявся угору схилом на десятиакрове пасовище і поквапився додому північною дорогою крізь ліси. Він не міг змусити себе пройти повз криницю, від якої втік його кінь. Глянув на неї у вікно і побачив, що у цямрині не бракує жодного камінця. Отож бричка ні за що не зачепилася, а той сплеск був від чогось іншого — чогось, що, покінчивши з бідним Наумом, пірнуло в криницю.

Коли Еммі дістався до свого дому, виявилося, що кінь із бричкою вже прибіг, до смерті налякавши його бідолашну дружину. Заспокоївши її, однак нічого не пояснивши, він негайно вирушив до Аркгема і повідомив представникам влади, що сімейства Ґарднерів більше немає. Він не вдавався у подробиці, лише повідомив про смерть Наума і Неббі, бо про смерть Тадея і так було відомо, та ще згадав, що причиною, либонь, була та сама недуга, від якої вимерла худоба. Також повідомив, що Мервін та Зіна зникли. У поліцейському відділку його стали допитувати, і зрештою Еммі довелося супроводжувати на ферму Ґарднера трьох офіцерів разом із коронером[162], судмедекспертом і ветеринаром, який раніше лікував їхню хвору худобу. Робив це Еммі всупереч власному бажанню, бо вже було по обіді і він боявся, що їх у цій проклятій місцині може заскочити ніч, — лише присутність інших людей його трохи заспокоювала.