Хронологія

Приблизно 730 р. н. е. — в Дамаску Абдула Альхазред написав Аль-Азіф.

950 р. н. е. — з’являється грецький переклад Теодора Філета під назвою Некрономікон.

1050 р. — патріарх Михаїл спалив грецький переклад. Арабський текст до того часу вважається втраченим.

1228 — Олаус робить переклад з греки на латину.

1232 — папа Григорій ІХ забороняє грецьку і латинську версії Некрономікона.

XIV ст. — у Німеччині з’являється видання, надруковане готичним шрифтом.

XV ст. — в Італії друкують грецький переклад Некрономікона.

XVI ст. — в Іспанїі з’являється репринт латинського тексту Некрономікона.

Жахіття Данвіча

Жахіття Данвіча

«Ґорґони, гідри, химери, страхітливі історії про Келено [204]та гарпій можуть зароджуватися в умах схильних до забобонів людей, — але вони були там і раніше. Це все копії, типи — архетипи, що завжди існували в нас, існували вічно. Бо як інакше взагалі може впливати на нас те, що ми насправді вважаємо вигадкою? Чи вони нас жахають, бо ми відчуваємо, що вони здатні зашкодити нам фізично? О, це в останню чергу! Просто ці жахи давніші. Вони існували ще до тіла — іншими словами, якби не було фізичної оболонки, їхня суть не змінилася б… Той жах, який ми відчуваємо, має суто духовну природу. І те, що він за силою впливу нічим не поступається реальним об’єктам, і те, що він сповнював нас у роки нашого безгрішного дитинства, — все це ускладнює пошуки рішення, яке могло б допомогти нам осягти досвіди, що передували земному життю, бодай краєм ока зазирнути у світ тіней, який передує існуванню».