25

Марк сидів на ліжку Метта точно на тому місці, яке посів Бен, коли вони з Джиммі прийшли сюди. Свої сльози Марк осушив рукавом футболки, і хоча очі залишались підпухлими й червоними, схоже було, що він себе опанував.

— Ти ж розумієш, чи не так, — спитав у нього Метт, — що Салимове Лігво в жахливій ситуації?

Марк кивнув.

— Вже зараз його Нечисті розповзаються по місту, — похмуро продовжив Метт. — Залучають до себе інших. Всіх вони не дістануть — ще не цієї ночі — але завтра на вас чекає страшна робота.

— Метте, я хочу, щоб ви трохи поспали, — сказав Джиммі. — Ми будемо тут, не хвилюйтеся. У вас негарний вигляд. Це було таким жахливим напруженням для вас…

— Моє місто трупішає майже в мене на очах, а ти хочеш, щоб я спав? — спалахнули з виснаженого обличчя Метта його невтомні, на позір, очі.

Джиммі вперто наполягав:

— Якщо ви хочете дійти до фінішу, вам варто дещо поберегти сили. Я вам кажу це як ваш лікар, чорт забирай.

— Гаразд. Ще одну хвилинку.

Він обвів усіх поглядом:

— Завтра ви втрьох мусите повернутися до Маркового обійстя. Вам треба наробити кілків. Величезну кількість кілків.

Сенс сказаного їм дійшов і пройняв.

— Скільки? — тихо запитав Бен.

— Я сказав би, що вам знадобиться щонайменше три сотні. Раджу вам зробити п’ятсот.

— Це неможливо, — рішуче заперечив Джиммі. — Їх не може бути аж так багато.

— Нечисть спрагла, — просто сказав Метт. — Краще бути готовим. Ви поїдете разом. Не смійте розділятися, навіть у денний час. Це буде як лахмітницьке полювання[282]. Ви мусите почати з одного кінця міста і обробити його до іншого.

— Нам ніяк не вдасться знайти їх усіх, — заперечив Бен. — Навіть якби ми змогли розпочати з першим світлом і працювати весь час до темряви.