— Ви маєте зробити все можливе, Бене. Люди можуть почати вірити вам. Хтось допомагатиме, якщо ви доведете їм правдивість того, що кажете. А коли знову настане темрява, більшу частку його роботи буде скасовано.

Він зітхнув:

— Нам доведеться припустити, що отця Каллагена для нас втрачено. Це погано. Але попри все ви мусите вперто робити своє. Ви мусите бути обережними, всі ви. Бути готовими брехати. Якщо вас заарештують, це добре прислужиться його меті. Якщо ви не розглядали таку можливість, добре подумайте про це зараз: існує велика ймовірність того, що дехто з нас або й усі ми доживемо до тріумфу тільки для того, щоби постати перед судом за вбивство.

Він подивився кожному окремо в обличчя. Побачене там, мабуть, задовольнило його, бо він знову обернув свою увагу цілком до Марка.

— Ти ж знаєш, яка робота є найважливішою, чи не так?

— Так, — сказав Марк. — Треба вбити Барлоу.

Метт дещо ріденько усміхнувся:

— Боюся, це як ставити воза поперед коня. Спершу нам треба його знайти.

Він подивився на Марка пильно:

— Ти сьогодні бачив що-небудь, чув що-небудь, вловив якийсь запах, торкався чого-небудь, що могло б допомогти нам визначити його місцеперебування? Подумай ретельно, перш ніж відповідати! Ти краще за нас усіх знаєш, як це важливо!

Марк думав. Бен ніколи не бачив нікого, хто б спри­йняв подібний наказ так буквально. Він уперся підборіддям собі в долоню і заплющив очі. Здавалося, він цілком непоквапливо перебирає кожен нюанс бойовища цього вечора.

Нарешті він розплющив очі, мелькома озирнув їх і похитав головою:

— Нічого.

Лице в Метта підупало, але він не здавався:

— Можливо, якийсь листочок, прилиплий до його одягу? Пух з рогозу в манжеті його штанів? Грязь на черевиках? Будь-яка слабенька ниточка, якій він дозволив зависнути. — Метт безпорадно ляснув по ліжку. — Ісусе Христе Всемогутній, та невже він безшовний, як яйце?

Очі в Марка раптом розширилися.

— Що? — спитав Метт. Він ухопив хлопчика за плече. — Що там таке? Про що ти подумав?

— Синя крейда, — сказав Марк. — Він одною рукою обхопив мене за шию, отаким чином, і мені було видно його пальці. У нього такі довгі білі пальці, і там на двох з них були цятки синьої крейди. Такі маленькі цятки.