Він розповів їй усе, і що вона мусить зробити — і як вона, коли те буде зроблено, зможе поєднатися зі своєю дочкою, і з багатьма іншими… і з ним. Поминувши Сюзен, це його їй хотілося задовольнити, щоби він подарував їй те, чого вона так прагнула і потребувала: доторку, проникнення.

У кишені в неї лежав .38-й її чоловіка.

Вона увійшла до вестибюля і подивилася в бік реєстратури. Якби хтось намагався її зупинити, вона би про них подбала. Не стріляниною, ні. Жодного пострілу, поки вона не опиниться в палаті Бьорка. Він їй так сказав. Якщо її викриють і зупинять до того, як вона виконає це завдання, він не прийде до неї цієї ночі, щоб обдарувати її палкими цілунками.

За столом, розгадуючи кросворд у м’якому світлі лампи понад своїм робочим пультом, сиділа дівчина в білій шапочці й уніформі. Коридором ішов якийсь санітар, віддаляючись від них.

Почувши кроки Енн, чергова медсестра підняла голову з професійною усмішкою, але та вицвіла, щойно вона побачила жінку в нічному одязі і з запалими очима, яка наближалась до неї. Очі в жінки були порожніми, але дивно блищали, немов вона була заводною іграшкою, яку хтось пустив у рух. Якась заблукала пацієнтка, мабуть.

— Мем, якщо ви…

Енн, немов якийсь ветхий стрілець із потойбічного світу, видобула з кишені своєї халамиди .38-й. Вона націлила його дуло в голову черговій медсестрі і сказала:

— Поверніться спиною.

Губи медсестри беззвучно ворушились. Вона судомною хвилею втягнула в себе повітря.

— Не кричіть. Я вас уб’ю, якщо ви закричите.

Повітря з хрипом видихнулося. Медсестра дуже зблідла.

— Тепер поверніться спиною.