— Гадаю, що так, — сказав Метт, вагаючись. — На другому й третьому поверхах повно порожніх класних кімнат. Вікна там давно позабивані дошками, оскільки чимало дітей кидали в них камінням.

— Тоді це там, — сказав Бен. — Має бути там.

— Схоже на те, — визнав Метт. І тепер він виглядав по-справжньому важко втомленим. — Але це здається надто простим. Занадто очевидним.

— Синя крейда, — пробурмотів Джиммі. Очі його блукали десь далеко.

— Я не знаю, — промовив Метт якимсь відсутнім тоном. — Я просто не знаю.

Джиммі розкрив свій чорний саквояж і дістав маленький флакончик з пігулками.

— Дві оцих, запити водою, — сказав він. — Зараз же.

— Ні. Надто багато всього ще треба збагнути. Надто багато всього…

— Надто великий ризик для нас втратити вас, — твердо сказав Бен. — Якщо отець Каллаген дійсно пропав, ви тепер найважливіший серед усіх нас. Робіть, як він каже.

Марк приніс із ванної склянку води, і Метт явно неохоче підкорився.

Було вже чверть по десятій.

Тиша запала в палаті. Бен думав, що Метт виглядає страхітливо старим, страхітливо зношеним. Його сиве волосся здавалося поріділим, змізернілим, і все його пристрасне життя, здавалося, відбилося на його обличчі протягом якихось кількох днів. У певнім сенсі це логічно, подумав Бен, що, коли лихо зрештою спіткало його — і то велике лихо — воно мусило прийти у такій похмурій, потойбічно фантастичній формі. Все свідоме життя підготувало його до того, щоби поратися із символічним злом, яке вистрибувало на світло під лампою для читання і зникало на світанку.

— Він мене непокоїть, — стиха промовив Джиммі.

— Я думав, що цей серцевий напад був помірним, — сказав Бен. — Не справжнім інфарктом зовсім.

— То була помірна оклюзія. Але наступна помірною не буде. Вона буде повною. Ця справа, якщо вона швидко не закінчиться, його вб’є. — Джиммі взяв руку Метта і лагідно, з любов’ю намацав його пульс. — Що було б трагічним, — завершив він.

Вони чатували біля його ліжка, засинаючи і вартуючи по черзі. Метт безпробудно проспав усю ніч, а Барлоу з візитом не з’явився. Він мав справи деінде.

  26

Міс Куґан читала у «Житейських сповідях» історію «Я намагалася задушити наше немовля», коли відчинилися двері і ввійшов її перший клієнт цього вечора.