Він згадав слова Метта: «Деякі речі гірші за смерть».

Він спробував вирватись, але ці руки тримали його міцно, як у лещатах. Потім одна рука відпустила його. Далі — шелест тканини по голій шкірі і звук дряпання.

Руки пересунулись йому на карк.

— Нумо, псевдосвященнику. Пізнайте справжню релігію. Прийміть мого причастя.

Розуміння затопило Каллагена жахливою повінню.

— Ні! Не треба… не треба…

Але ці руки були невблаганними. Підтягували його голову вперед, вперед, вперед.

— Нумо, священнику, — шепнув Барлоу.

І губи Каллагена притислись до смородливої плоті холодного горла вампіра, де пульсувала роздряпана вена. Він затримав віддих, здавалося, на цілі епохи, дико крутячи головою і, марнуючи кров, розмазував її собі по щоках, по лобі й підборіддю, неначе бойову розмальовку.

Утім, зрештою він попив.

  21

Енн Нортон вийшла зі своєї машини, не поклопотавшись забрати з собою ключі, і вирушила через шпитальну парковку до яскравих вогнів вестибюля. Над головою хмари позамазували зірки, і скоро мав початися дощ. Вона не поглянула вгору, щоб побачити хмари. Вона йшла незворушно, дивлячись прямо перед собою.

Вона була дуже інакшою на вигляд жінкою проти тієї пані, з якою був познайомився Бен того, першого вечора, коли Сюзен запросила його повечеряти з її родиною. Та пані була середнього зросту, одягнена в зелену шерстяну сукню, яка не кричала про гроші, але говорила про матеріальний достаток. Та пані не була красунею, але була добре доглянутою, приємною зовні; зі свіжим перманентом на сивіючій голові.

Ця жінка йшла у м’яких домашніх капцях. Голонога, без компресійних панчіх, які б їх маскували, помітно було здуття варикозних вен (хоча не так помітно, як раніше; певну частку тиску її вени вже втратили). Одягнена в замизканий жовтий халат поверх негліже; її волосся безладними пасмами віялося на вітрі, що почав здійматися. Обличчя в неї було блідим, важкі коричневі кола залягли під її очима.

Вона казала Сюзен, попереджала її про того чоловіка, про Міерза і його друзів, застерігала її проти чоловіка, який зрештою її вбив. Метт Бьорк напоумив його на це. Вони співучасники в цій змові. О, так. Вона знає. Він їй розказав.

Вона пролежала хвора цілий день, хвора і сонлива, майже нездатна вибратися з ліжка. А коли після полудня нарешті запала у важку дрімоту, поки її чоловік відлучався заповнювати якесь дурнувате повідомлення про зниклих осіб, він прийшов до неї уві сні. Обличчя мав красиве, і владне, і зарозуміле, і вабне. Яструбиний ніс, волосся зачесане від лоба назад, і ті його ваговиті, притягальні губи, що маскували дивно хвилюючі білі зуби, які показувалися, коли він усміхався. А його очі… червоні й гіпнотичні. Коли він дивився на неї тими очима, неможливо було відвести погляд… та й не хотілося.