Вона почала обходити приміщення і вимикати світло.

  27

Темрява у Лігві трималася чіпко.

За десять хвилин до півночі Чарлі Родса розбудив довгий, настирливий гудок. Він прокинувся в своєму ліжку і сів, як кіл.

Мій автобус.

І за цим по п’ятах:

Сучі виплодки!

Діти й раніше вже робили такі речі. Він знав, це вони, ті нікчемні малі ледаща. Одного разу вони сірниками спустили йому шини. Він не бачив, хто саме це зробив, але мав збіса добрий здогад. Він пішов до того клятого мокросракого директора і заявив на Майка Філбрука й Оді Джеймса. Він знав, що це вони — що там іще бачити.

— Ви впевнені, що це були вони, Родсе?

— Я ж вам сказав, хіба ні?

І тут уже той йобаний слинько нічого не міг удіяти, він був змушений відсторонити їх від уроків. Потім, десь за тиждень, цей чмир викликав його в кабінет:

— Родсе, ми сьогодні відсторонили Енді Ґарві.

— Йо. Не здивований. І що він учудив?