⁷

Стоунз-Рівер – притока річки Камберленд у штаті Теннессі. Тут поблизу Нешвілла відбувся бій, з якого почався наступ північан на Чаттануґу. Тепер тут національний заповідник «Поле битви під Стоунз-Рівер».

⁸

Вільям Бабкок Гейзен (1830–1887) – начальник армії зв’язку північан.

⁹

Ніневія, давня столиця Ассирії, зруйнована 612 р. до н. е. Тир – місто-держава у Фінікії, засноване в IV тисячолітті до н. е. Бірс використав рядок із Кіплінґового вірша «Recessional»: «Lo, all our pomp of yester year / Is one with Nineveh and Tyre.»

Нічні події в Ярузі Мерця

Неправдива історія

Ніч випала пронизливо ясною, як серцевина діаманта. Такі ночі бувають дошкульні. У темряві можеш змерзнути й не зауважити цього, та коли добре бачиш, то гостро потерпаєш від холоду. Ця ніч була доволі світлою, щоб жалити, як змія. Загадковий місяць плив за височезними соснами,, що вінчали Південну гору, й викрешував холодні іскри із снігу, покритого крижаною шкоринкою. На тлі чорного неба проступали примарні обриси Берегового хребта, за якими простягався невидимий Тихий океан. На відкритих місцях дна долини сніг залягав довгими валами й горбками, що немов хвилювалися, здіймалися й розбризкували піну – двічі відбите сонячне світло, від місяця й від снігу. Кучугурами занесло чимало хиж покинутого табору золотошукачів (моряк сказав би, що вони потонули), а подекуди й опори, що колись підтримували підвідний жолоб, гордо прозваний на латинський зразок – рікою. Адже й відповідне слово взято за основу – flumen¹. Еге ж, до переваг, яких гори не можуть позбавити золотошукача, належить привілей висловлюватися вишукано, мало не по-античному. Про покійника тут кажуть: «Він пішов угору жолобом». Не найгірший із способів перефразувати вислів «повернувся до Джерела Життя».

Захистившись крижаним панциром від атак вітру, сніг не знехтував жодної вигідної оборонної позиції, зовсім як військо у відступі. На просторі він шикувався колонами в батальйони; зупинявся там, де була можливість зайняти плацдарм; а якщо випадала нагода, то залягав в укритті. За уламком зруйнованої стіни крилися цілі рої снігу. Він заполонив стару звивисту гірську дорогу, вирубану на узбіччі скелі. Ескадрон за ескадроном пробивався цією лінією відступу – і враз переслідування припинилося. Важко уявити глухіше й понуріше місце, ніж Яруга Мерця опівночі взимку. Проте Гайрам Вісон волів жити саме там, причому самотою.