Двері ще не замкнені. Скинувши танцювальні черевики, вона обережно прокрадається через кухню. Ноги їй болять. З сумежної кімнати лине подвійне, з присвистом, хропіння дядька й тітки. Хтось мене кохає — хто й сама не знаю… Ця мелодія наскрізь пройняла її тіло, — вона тремтить у ногах, горить на спині, там, де оповивала її його рука, коли вони танцювали. Ганно, ти повинна забути, бо інакше не заснеш. Ганно, ти повинна забути. Тарілки на столі, наготовлені до сніданку, дзенькотять, бо вона зачепилася за стіл.

— Це ти, Ганно? — лине з ліжка сонний голос її матері.

— Я прийшла напитися води, мамо.

Стара жінка, застогнавши, перевертається. Ліжко рипить під нею. Все уві сні.

Хтось мене кохає, хто й сама не знаю. Скинувши сукню, вона одягає нічну сорочку. Тоді навшпиньках іде до шафи, щоб повісити сукню, й обережно пильнуючи, щоб не зарипіло ліжко, прослизає під ковдру. Хто — й сама не знаю. Човгають, човгають ноги, яскраве світло, рожеві обличчя, чіпкі руки, міцні обійми, стрибають ноги. Хто — й сама не знаю. Човгають ноги, дренькотлива скарга саксофона, човгають у такт з барабаном, тромбоном, клярнетом. Ноги, стегна, щока до щоки. Хтось мене кохає… Човг, човг. Хто — й сама не знаю.

-----

Немовля з крихітними стуленими кулачками й темночервоним зморщеним личком спало на койці в пароплаві. Еллен схилилася над чорним шкуряним чемоданом. Джіммі Герф у самій камізельці дивився в ілюмінатор.

— Он уже видно статую Волі… Еллі, нам слід вийти на палубу.

— Поки дістанемося до доків, мине цілий вік… Покищо йди сам. За якусь хвилину я прийду з Мартіном.

— Ой, ходімо, Еллі! Ми встигнемо скласти дитячі речі, коли нас братимуть на буксир.

Вони вийшли на палубу, у сліпучий вересневий полудень. Вода переблискувала кольором зеленкуватого індиґо. Дужий вітер вимітав кільця цинамонового диму й клоччя білої, неначе вата, пари з-під височеного індиґово-блакитного склепіння неба. На тлі закопченого обрію, заснованого баржами, пароплавами, димарями силових станцій, корабельнями, мостами, нижча частина Нью-Йорку скидалася на рожевобілу стіжкувату піраміду, вирізану дбайливо з картону.

— Еллі, нам треба винести Мартіна, щоб і він подивився.