— Таксі! — гукнув він.

-----

В їдальні чути дух грінок, кави й Нью-Йоркського «Таймзу». Марівейли снідали при електриці. Мокрий сніг бив у вікна.

— Парамоунтські папери впали ще на п’ять пунктів, — обізвався з-за газети Джемз.

— Ой, Джемзе, це жах, бути таким причепою! — поскаржилася Мейзі маленькими, пташиними ковтками п’ючи каву.

— І потім, — встряла місис Мерівейл, — Джек немає вже ніякої справи з фірмою Парамоунт. Він завідує реклямою у «Славетних Акторах».

— За два тижні він їде на схід. Казав, що сподівається після нового року бути тут.

— Хіба ти одержала другу телеграму, Мейзі?

Та кивнула головою.

— Знаєш, Джемзе, Джек ніколи не пише листів, а завжди телеграфує, — сказала місис Мерівейл синові.

— Він мабудь закидає всю квартиру квітами, — буркнув із-за газети Джемз.

— Все телеграфом, — з тріюмфом зазначила місис Мерівейл.

Джемз поклав газети.

— Сподіваюся, що він справді такий хороший хлопець, яким здається.

— Ой, Джемзе, ти жахливо ставишся до Джека… На мою думку, це гидко. — Мейзі підвелася з місця й пішла за запону до вітальні.

— Коли він збирається стати моїм зятем, то, гадаю, я маю право висловити свою думку про нього, — буркнув Джемз.

Місис Мерівейл пішла слідом за дочкою.

— Вернися, Мейзі, та кінчай сніданок. Джемз хоче просто подратувати тебе.