З досади вони схопили каністри й пообливали бензином усі меблі й навіть клятий сейф, а потім кинули сірника. Невже Пумс тепер може зловтішатися? Де там! Цього вони не допустять. Трішки зарано кинули сірника й трішки підсмалили Пумса. А чого він взагалі з ними поперся? У того вся спина горить, а хлопці кинулися до сходів, подають знаки, мовляв, сторож іде. Пумс заледве встиг ускочити в машину. І поготів йому, буде Пумсові наука! Але ж де взяти грошей?
Пумс посмішкується. Все-таки товар краще за гроші. Тут треба бути спеціалістом. Що ж робити? Пумса називають і експлуататором, і капіталістом, і аферистом. Але слід бути обережними, щоб не перегнути палиці, а то він може скористатися своїми зв'язками й збити нову банду. А на черговому засіданні клубу він скаже: я роблю все, що можу, якщо хочете, можу показати оригінали рахунків; одне слово, йому нічого не закинеш, а коли відмовитися з ним працювати, тоді в клубі скажуть: а що ми тут можемо зробити, якщо ви не хочете з ним працювати, то ваш клопіт, чоловік робить, що може, і якщо йому трохи більше перепадає, то тут нема чого нарікати, у вас ще є дівки, які також заробляють, а в нього лише стара, ото й усе. Так що доведеться і надалі мати з ним справу, з цим клятим експлуататором і капіталістом.
Усю злість зігнали на бляхареві, який завалив справу на Штралауерштрасе, через що вони спіймали облизня. Такий попсуй-майстер нам узагалі не потрібен. А тому прикро, обпік руку, мусить тепер її лікувати, завжди працював добре, а тепер має постійно вислуховувати образи.
Звісно, вони можуть збиткуватися наді мною, похмуро думає Карл. Була в мене майстерня, а через них довелося її закрити. Варто мені трохи випити, як жінка починає лементувати. А сама? На Новий рік повертаюся додому, гукаю її, гукаю, а тої й близько нема. От курва! Приперлася аж о сьомій ранку, ясно, що з іншим була, зрадила мене. Ось так, тепер ні майстерні, ні жінки у мене. А крихітка Міца? От же сучий син, той Райнгольд! Вона ж зі мною гуляла, про нього не хотіла й чути. Зі мною на вечірку пішла, а як ми з нею цілувалися, поки алеєю їхали, а він узяв і забрав її у мене, бо зі мною можна робити що завгодно. І який же він покидьок, просто взяв і вбив її, клятий душогуб, бо вона його не захотіла, а тепер корчить із себе великого пана, а я примудрився обпекти собі руку, ще ж і помагав йому труп переносити. А він закінчений бандит, справжнісінький убивця. Ще й міг би все на мене звалити, довелось би тоді страждати за цього негідника. Який же я осел!