А тим часом новоспечена банда святкує свій успіх.

На біса нам той Пумс із Райнгольдом і всі їхні чвари?

І справа в них пішла, але не зовсім так, як вони на те сподівалися.

Справа пішла, Карл-бляхар засипався і виклав усе, що знав

Райнгольд зустрів бляхаря у кнайпі на Пренцлауерштрасе, підійшов до нього й каже, щоб той повернувся до них, вони, мовляв, шукали іншого слюсаря, але не знайшли, тож нехай Карл повертається. Вони зайшли у задню кімнату, і Райнгольд запитує: «Чому ти не хочеш до нас іти? Чим ти взагалі займаєшся? До нас уже дійшли деякі чутки». — «Тому що не хочу, щоб ви збиткувалися з мене». — «Отже, ти маєш іншу роботу?» — «Те, що я маю, вас не обходить». — «Та я бачу, що в тебе грошенята водяться, але так не піде: спершу ти разом з нами працював, сяку-таку копійчину заробляв, а потім — прощавайте, любі друзі? Так не годиться». — «Нічого собі «не годиться», спершу ви кричите, що я нічого не вмію, аж тут раптом: Карл має повернутися». — «І повернешся, бо в нас заміни нема. А не хочеш, тоді вертай гроші, які одержав за попередню роботу. Гастролерів нам не потрібно». — «Ну то спробуй забрати ті гроші, Райнгольде, я їх уже давно потратив». — «Значить, мусиш з нами працювати». — «Я вже тобі сказав, що не буду». — «Карле, ти ж знаєш: ми тобі всі кістки переламаємо, і ти подохнеш з голоду». — «Не сміши людей! Ти що, перебрав? Думаєш, я — та маленька сучка, з якою ти робив усе, що заманеться?» — «Он як ти заговорив? Ну то йди під три чорти! Сучка ти чи ні, мені байдуже. Подумай про те, що я тобі сказав, гарненько подумай. Ми ще поговоримо про це». — «Небезпремінно».

Ось той жнець…

Райнгольд порадився з іншими, що їм робити. Без слюсаря їм гаплик, а зараз якраз вигідний сезон. Райнгольд має замовлення від двох скупників, яких він успішно переманив у Пумса. Всі зійшлися на думці, що Карла-бляхаря треба прибрати до рук, а коли ні, то цей пройда вилетить зі спілки.

Бляхар помітив, що проти нього в банді щось затівають. Пішов до Франца, а той цілими днями у своїй хаті сидить. Сподівався щось вивідати у Франца або й навіть заручитися його підтримкою. А Франц на це: «Спершу ти підвів нас там, на Штралауерштрасе, а потім й узагалі пішов від нас геть, то про що мова?» — «Це тому, що я з Райнгольдом більше не хочу мати жодних справ. Він останній покидьок, просто ти його не знаєш». — «Та він нормальний хлопець». — «Ну ти і йолоп, не знаєш, що на світі робиться, в тебе що, очей нема?» — «Не забивай мені баки, Карле, годі вже, нам потрібно працювати, а ти нас підводиш. Дивися, Карле, тобі все це боком вилізе». — «Від кого це вилізе, від Райнгольда? Ну й насмішив ти мене, живіт надірвати можна, передай йому, як я сміявся, коли ти про це казав. У мене достатньо сили, щоб упоратися з ним. Він має мене за ту маленьку сучку, яку… ну, гаразд, нема про що балакати. Нехай тільки спробує мене зачепити». — «Та забирайся вже, але я тобі кажу — начувайся!»