Якийсь старигань пробурчав: «Гарну пісню ти заспівав. Є ще й інші, також непогані. А ось таку знаєш?» Він витяг пожмаканий аркуш, списаний нерівним почерком: «Мертвий арештант». — «Та вона, мабуть, сумна?» — «Що значить сумна? Правдива пісня, не гірша твоєї». — «Ну давай, тільки цур не плач, цур не плач, бо не дам тобі калач».

«Мертвий арештант. Бідний і веселий хлопець у життєву путь зібрався, зле і нице відкидав він, жити чесно намагався. На нещастя духи злії на дорозі в нього стали. Був обмовлений він підло, нишпорки його впіймали. [Полюють, полюють, кляте полювання, за мною полювали кляті пси, ще й як полювали, ледь не убили. Так воно й тягнеться, не знати, куди тікать, та й бігати так швидко ніхто не зможе, тікаєш щодуху, на підкінець таки все одно зловлять. Ось загнали вже Франца, нікуди вже не бігтиму, досить з мене, жеріть мене на здоров'я.]

І ні крик, ні причитання вже йому тут не зарадять, через свідчення фальшиві у тюрму його посадять. Судді мудрі помилились, [Полювання, полювання, кляте полювання] і невинний потерпає, [як ці кляті пси за мною полювали] честь уже не відновити, і свободи вже немає. Люди, люди, він гукає, зла нікому не бажав я, що ж ви нищите людину, нащо чините безправ'я? [Отак воно, не знаєш, де рятуватися. Біжиш усе далі й далі, біжиш з усіх ніг, робиш усе, що можна.] Та коли нарешті вийшов із в'язниці мов приблуда, то збагнув, що тим колишнім більше він уже не буде. Він блукав понад рікою — мосту годі відшукати, довелось йому в зажурі до в'язниці повертати. Хліба він просив і стукав, та зачинені ворота, [Полювання, полювання, кляте полювання.] Більше він не міг терпіти й красти став, як та босота.

[Винний, винний, винний, ото ж і воно, мав справді стати винним, треба було завинити, в тисячу разів більше завинити!] Знову злочин — значить, мусять його дужче покарати, знову він сидить у в'язниці, знову дивиться на ґрати. [Франце, алілуя, ти чуєш, в тисячу разів більше завинити, в тисячу разів більше завинити.] Врешті вийшов він на волю: душе, ріже і вбиває, і до всіх людей навколо вже пощади він не має. Та не довго шал тривав той, скоро знов його схопили і за злочини криваві пожиттєво засудили. [Полювання, полювання, кляте полювання, він правий, він таки правильно зробив.]

Терпить він знущання й кпини, та не хоче він жалітись, у ярмі він научився, як брехати і молитись. З дня у день усе по колу, і життя мов заніміло, дух його погас раніше, ніж погасло його тіло. [Полювання, полювання, кляте полювання, а вони все мене заганяли, я завжди викладався, як міг, а тепер я заїхав у болото і я не винний в тому, що ж я мав робити. Я звуся Францом Біберкопфом, і я досі такий, як колись, тож стережіться.]