Коли через тиждень Єва пішла з ним на могилу Міци, то мала з чого дивуватись, як швидко він поправляється. Жодних сліз, лише поклав букет тюльпанів на могилу, погладив хрест, потім взяв Єву під руку, і вони пішли геть.

А ось він уже сидить з нею в кондитерській, що навпроти цвинтаря, їсть тістечко «Укус бджоли»[243] на згадку про Міцу, бо вона їх дуже полюбляла, справді гарно смакує, а втім, нічого особливого. Ось ми й навідалися до нашої маленької Міци, але надто часто на цвинтарі ходити не варто, можна легко застудитися, мабуть, підемо вже наступного року, на її день народження. Знаєш, Єво, у мене немає потреби ходити до Міци на могилу, вона й так постійно зі мною, і Райнгольд також, так, цього Райнгольда я ніколи не забуду, і навіть якби у мене відросла нова рука, я все одно його не забуду. То вже треба бути купою ганчір'я, щоб таке забути. Так балакає Біберкопф з Євою та їсть тістечко «Укус бджоли».

Раніше Єва мріяла стати його подругою, але зараз — зараз вона цього вже не хоче. Ця історія з Міцою, а потім божевільня, то вже занадто, хай би яким добрим він був до неї. А дитина, яку вона чекала від нього, так і не з'явилася на світ, у неї був викидень, шкода, що так сталося, але, може, воно і на краще, особливо зараз, коли Герберта немає поряд, і для її благодійника в десять разів краще, що у неї немає дитини, адже врешті до нього дійшло, що дитина могла бути й від когось іншого, але за це на нього не варто ображатися.

Так сидять вони собі поряд, згадують минуле, думають про майбутнє, їдять мигдалеві тістечка та шоколадні суфле «Голова мавра».

Тримай крок, правою, лівою, правою, лівою

Ще раз ми бачимо Біберкопфа під час процесу над Райнгольдом та бляхарем Маттером, він же Оскар Фішер, за звинуваченням одного у вбивстві, а другого — у сприянні вбивству Емілії Парсунке з Бернау 1 вересня 1928 року в Фраєнвальде під Берліном. Біберкопфу звинувачень не висували. Але однорукий чоловік викликає велику цікавість, привертає до себе загальну увагу, адже вбита була його коханкою, любовна драма на «дні суспільства», після її смерти він захворів на психічну хворобу, його підозрювали у співучасті, яка трагічна доля!

Під час слухань однорукий чоловік, який, на думку експертів, тепер цілковито одужав і може давати свідчення, заявив, що вбита, — він називає її Міцою, — не перебувала в любовному зв'язку з Райнгольдом; він з Райнгольдом був у дружніх стосунках, але Райнгольд мав жахливий, неприродний потяг до жінок, через це все і сталося. Чи був Райнгольд садистом, він не знає. Він припускає, що Міца у Фраєнвальде намагалася чинити опір Райнгольду, а той у нападі люті її вбив. Чи знаєте ви щось про його молодість? Ні, тоді я ще не був із ним знайомий. А він вам нічого не розповідав? Він пив? Раніше він взагалі не пив, але останнім часом почав випивати, чи часто, того я не знаю, спочатку він не міг і ковтка пива подужати, все лимонад та кава.