– Я тебе інформував? – тихо скрикнув товариш Хрущ. – Відкіля ти взяла, Лідусю?

– Так, ти мене інформував! І навіть давно вже інформував. І навіть[425] здається мені, що ти мене кожної хвилини якось інформуєш.

– І це ти як?.. Серйозно говориш чи… жартуєш?

– Ах, Боже мій. Боже мій! Яка в тебе погана пам'ять, Колю… Ну, то слухай, що ти мені говорив…

І Спиридонова почала було розповідати, що їй говорив товариш Хрущ, але останній враз зблід і замахав руками.

– Ша! – тихо скрикнув він. – Я тобі не дозволю виголошувати на вулиці партійних тайн. Чуєш, Лідусю?.. не дозволю!

– Ну, от уже й на вулиці,– сказала Спиридонова. – Як же на вулиці? Яка ж це вулиця. Колю?

Яка це вулиця? Вона не розуміє? Ах, яка вона недогадлива! Товариш Хрущ вже зовсім кладе голову на плече і непомітно киває їй пальцем… тепер уже на Марченка: при ньому цього ніяк не можна говорити!

– Так, Лідусю, не можна, – підкреслив він. – Ну, ти сама знаєш. Що «знала» Спиридонова, залишилося невідомим. Але, у всякому разі, вона на цей раз рішуче змовкла.

Марченко теж нічого не говорив, він тільки зрідка позирав на товариша Хруща, і в його погляді було стільки добродушної іронії, ніби він дивився не на дорослого Колю, а на Колю страшенно маленького, що, скажім, з цілком серйозною міною грає якусь ролю, яка йому зовсім не під силу й яка його робить надзвичайно комічним.

– Де ви працюєте? – мило посміхаючись, запитав він Хруща.

– Як де? – із зовсім невиправданою похапливістю промовив той. – Хіба ви не знаєте?

Марченко безпорадно розвів руками і, з неприхованим бажанням попрохати пробачення, сказав:

– Їй-богу, не знаю.

– Ну, от! – з великою образою промовив товариш Хрущ. – Та там же, звичайно! В архіві.

– Що ж ви там робите?

– Як що? – чомусь настовбурчився Коля. – Що за «вопрос»?

– Я питаю, яку ви там посаду посідаєте?

– Коля там, – сказала Спиридонова, – за архівдіякона, архівмандрита і архівпастиря – одночасно.

– Ти, будь ласка, не плутай, Лідусю. Я в таких питаннях… не люблю жартів. – Товариш Хрущ зробив надзвичайно серйозне обличчя і кинув до Марченка: – Я посідаю посаду архіваріюса.