— Не заходьте, міс Кейт. Ви ж не знаєте, що там може бути.

— Дурниці, адже з Фей якась біда,— і Кейт рвонулася до ліжка.

Очі Фей були, як у навіженої, вона кричала і стогнала.

— Що трапилося? Що трапилося, моя хороша?

Кухар стояв посеред кімнати, а троє заспаних дівчат біля дверей.

— Скажи мені, що з тобою? — волала Кейт.

— Ох, люба — сни, сни! Вони нестерпні!

Кейт обернулася до дверей.

— Їй наснився кошмар — усе буде добре. Ідіть спати. Я з нею побуду. Алексе, принеси чаю.

Кейт була невтомна. Це відзначили інші дівчата. Вона ставила холодні компреси на голову Фей, що тріщала від болю, підтримувала її за плечі, коли поїла чаєм. Вона її пригортала і колисала, але вираз жаху не зникав з очей Фей. О десятій годині Алекс приніс бляшанку пива і поставив, не кажучи і слова, на кришку бюро. Кейт піднесла склянку до губ Фей.

— Це допоможе, люба. Випий.

— Я ніколи вже більше не зможу пити.

— Пусте! Випий, ніби це ліки. От і молодець. А тепер лягай і поспи.

— Я боюся засинати.

— Сни були такі погані?

— Просто жахливі, жахливі!

— Розкажи їх мені, матусю. Можливо, тобі полегшає.

Фей відсахнулася.

— Я нікому їх не розкажу. Як тільки мені могло таке наснитися? Це взагалі не мої сни.

— Бідолашна моя матусечко! Я так тебе люблю! — сказала Кейт.— Ти собі спи. А я відганятиму сни.