— Звісно.

Змагання почалося, і на столі розтікалася калюжа шампанського, і величезна пляшка спустошувалася.

Фей фиркнула.

— Коли я була молодою — ох, я такого могла б тобі порозказувати, ти б не повірила.

— А я могла б тобі такого порозказувати, що ніхто б не повірив,— сказала Кейт.

— Ти? Не вигадуй. Ти ще зовсім дитина.

Кейт засміялася.

— Такої дитини ти у своєму житті не бачила. Це дитина — так дитина.

У її сміху пролунали верескливі, пронизливі нотки.

Цей звук пробився крізь сп’яніння, яке вже оглушило Фей. Вона сфокусувала очі на Кейт.

— Яка ти зараз дивна,— промовила вона.— Це, мабуть, через освітлення. Ти якась зовсім інша.

— Я і є зовсім інша.

— Скажи мені — матусю, люба.

— Матусю. Люба.

— Кейт, у нас буде просто чудове життя.

— Ще б пак. Ти навіть не уявляєш. Ти не уявляєш.

— Я завжди хотіла поїхати до Європи. Ми могли б сісти на пароплав, накупити собі гарного вбрання — сукні з Парижа.

— Може, так і буде. Але не зараз.

— Чому ні, Кейт? У мене купа грошей.

— У нас буде набагато більше.