— Скільки у вас ліків!

— Справді,— відізвався доктор Вайлд,— і що старішим я стаю, то менше їх вживаю. У мене є ще ті, які я мав на початку медичної практики. Так їх ніколи і не застосував. Це запас новачка. Я збирався експериментувати, така собі алхімія.

— Що?

— Нічого. Тримайте. Перекажіть Фей, що їй треба висипатися і їсти більше овочів. Я не спав цілу ніч. Вихід самі знайдете?

І він нетвердими кроками повернувся до кабінету.

Кейт подивилася йому вслід, і її очі забігали по рядах пляшечок і коробок. Вона зачинила двері фармацевтичної і озирнула передпокій. Одна книжка на полиці трохи виступала в ряду інших. Вона посунула її, щоб вирівняти ряд.

Потім узяла зі шкіряного дивана свою велику сумку і вийшла.

У себе і спальні Кейт витягла з сумки п’ять пляшечок і смужку списаного паперу. Усе це вона запхала в панчоху, скрутила, заштовхала чимглибше у гумову калошу і поставила поруч з її парою під стінку в комірчині.

3

Протягом наступних місяців у закладі Фей почали відбуватися зміни. Дівчата стали неохайні й дратівливі. Якби їм звеліли помитися і прибрати у себе в кімнатах, вони б страшенно обурилися, і в закладі запанував би злий настрій. Так не годилося.

Якось увечері, за столом, Кейт сказала, що випадково зазирнула до кімнати Етелі, й там було так гарно й чисто, що вона не втрималася і купила для Етелі подарунок. Коли Етель його розгорнула, це виявився флакон парфумів, такий великий, що його вистачить дуже надовго. Етель дуже зраділа і сподівалася, що Кейт не помітила брудного одягу під ліжком. Після вечері вона не лише прибрала одяг, а й натерла підлогу і змела по кутках павутиння.

Потім Грейс так гарно причепурилася, що Кейт не могла не подарувати їй брошку з гірського кришталю у вигляді метелика, яку носила сама. І Грейс довелося побігти переодягтися у чисту строгу блузку, щоб приколоти брошку.

Якби кухар Алекс вірив у те, що про нього зазвичай говорять, то вважав би себе вбивцею, аж тут він раптом дізнався, що має золоті руки на печиво. Він також довідався, що кулінарії навчитися не можна. З цим треба народитися.

Ватяне Око дізнався, що ніхто його не ненавидить. Його бамкання по клавішах непомітно змінилося.

Він сказав Кейт:

— Дивно, що все пам’ятаєш, коли хочеш пригадати.

— Тобто? — здивувалась вона.

— Ну, от, наприклад...— І він заграв для неї.

— Як чудово,— похвалила вона.— А що ти грав?