— Я не хочу їхати сама. Я хочу, щоб зі мною поїхала ти.

Кейт подивилася на неї вкрай здивовано.

— Я? Ти хочеш узяти мене?

— Звісно, чому б ні?

— Та ти просто золото! Коли ми можемо поїхати?

— То ти хочеш?

— Я завжди про це мріяла. Коли ми можемо поїхати? Давай якнайшвидше.

Погляд Фей втратив підозрілість, і обличчя її пом’якшало.

— Може, наступного літа,— відповіла вона.— Заплануймо на наступне літо, Кейт.

— Добре, матусю.

— Ти вже не береш собі клієнтів, ні?

— Навіщо? Ти мене всім забезпечуєш.

Фей неквапно зібрала карти, склала акуратну колоду і кинула в шухляду. Кейт сіла поруч на стілець.

— Мені треба з тобою порадитися.

— В чому річ?

— Ну, ти знаєш, я намагаюся тобі допомагати.

— Ти взагалі все сама робиш, люба.

— Тобі відомо, що наші найбільші витрати — це харчі, і взимку ціни зростають.

— Знаю.

— Так от, зараз ми купуємо фрукти і будь-які овочі по чверть долара за лантух. А взимку ти сама знаєш, скільки ми платимо за консервовані персики і спаржеву квасолю.