У кухні вона ополоснула пляшку. Дістала з кишені піпетку. Кінчик був затканий шматочком картоплі, як затикають носик на жбані з гасом. Вона обережно накрапала кілька крапель прозорої рідини у склянку, це була гомеопатична настоянка зі стрихніном від переїдання та перепою.

Повернувшись до кімнати Фей, вона влила у склянку три столових ложки овочевої мікстури і добре перемішала.

Фей випила свій тонік і облизала губи.

— Чогось вона гірка,— здивувалася вона.

— Гірка, люба? Дай-но я скуштую...— Кейт налила собі столову ложку з пляшки і скривилася.— Справді. Мабуть, стояла дуже довго. Я її зараз викину. Ой, ну таки гірка. Принесу тобі зараз води.

За вечерею обличчя Фей розпашілося. Вона кинула їсти і ніби дослуховувалася.

— Що з тобою? — спитала Кейт.— Матусю, що з тобою?

Фей, здавалося, не могла зосередитися.

— Не знаю. Серце калатає. Раптом я злякалася, і серце аж бухкає.

— Хочеш, я відведу тебе до твоєї спальні?

— Ні, люба, мені вже краще.

Грейс поклала виделку.

— Фей, ви страшенно розчервонілися.

— Мені це не подобається,— сказала Кейт.— Треба показатися доктору Вайлду.

— Та ні, вже все гаразд.

— Ти мене налякала,— сказала Кейт.— Раніше таке з тобою траплялося?

— Бувала задишка, але це тому, що я гладшаю.

Фей почувалася недобре того суботнього вечора, й о десятій годині Кейт умовила її піти спати. Кейт кілька разів зазирала до кімнати, поки не переконалася, що Фей заснула.

Наступного дня вона вже почувалася добре.

— У мене, мабуть, просто задишка,— сказала вона.