— Але чому? — здивувалася Кейт.

— Ботулізм. Ми не дуже багато про нього знаємо, але мало хто після нього виживає. Гадаю, ви двоє врятувалися, бо ви молода, а вона міцна.— Тут він звернувся до Фей.— У вас ще з’являється кров у сечі?

— Так, трохи.

— Тоді ось вам пігулки з морфієм. Вони допоможуть загоєнню. У вас там, схоже, щось надірвалося. Але ж кажуть, що шльондру нічого не вб’є. Отже, заспокойтеся, обидві.

Це сталося сімнадцятого жовтня.

Фей так і не оговталася. То їй ставало трохи легше, але потім знову починалися муки. Був дуже сильний напад третього грудня, і вона довго ще не приходила до тями. Дванадцятого грудня у неї почалася сильна кровотеча, і після цього погіршало з серцем. Доктор Вайлд довго вислуховував її через стетоскоп.

Кейт була змучена, її тендітне тіло висохло до кісток. Дівчата намагалися замінити її біля Фей, але Кейт відмовлялася відходити від неї.

— Бозна коли вона востаннє спала,— зауважила Грейс.— Якщо Фей судилося померти, гадаю, це вб’є і Кейт.

— З неї станеться пустити собі кулю в лоба,— припустила Етель.

Доктор Вайлд відвів Кейт у вітальню з прикритими на день шторами і поставив на стілець свій чорний саквояж.

— Вочевидь, я мушу вас попередити. Боюся, її серце не витримає такої напруги. У неї всередині все розірвано. Цей бісів ботулізм! Гірший за гримучу змію,— він відвернувся від виснаженого обличчя Кейт.— Уважаю, що мусив вам сказати, щоб ви підготувалися,— він ніяково поклав руку на її схудле плече.— Мало хто здатний на таку відданість. Дайте їй теплого молока, якщо вона зможе його випити.

Кейт принесла таз із теплою водою і поставила на столик біля ліжка. Коли в кімнату зазирнула Тіксі, вона мила Фей м’якими льняними серветками. Потім розчесала її довге біляве волосся і заплела в коси.

Шкіра Фей всохла, обличчя схудло, очі здавалися величезними і порожніми. Вона силилася заговорити, але Кейт не дала:

— Мовчи! Бережи сили. Бережи сили.

Кейт пішла на кухню по склянку теплого молока і поставила її на тумбочку. Вона витягла з кишені дві пляшечки і набрала трохи рідини з кожної у піпетку.

— Розтули рота, матусю. Це нові ліки. Сміливіше, люба. Смак противний.

І вона видушила вміст піпетки мало не в горло Фей, а потім потримала її голову, щоб та могла випити трохи молока, запити бридкий смак.

— А зараз відпочивай, я повернуся дуже скоро.

Кейт тихенько вислизнула з кімнати. У кухні було темно. Вона відчинила задні двері, прокралася надвір і почала ходити серед бур’янів. Земля була сира від весняних дощів. У глибині двору вона гострим ціпком викопала ямку. Вкинула туди чимало пляшечок тонкого скла і піпетку. Розтрощила ціпком скло на друзки і засипала землею. Починався дощ, і Кейт повернулася до будинку.