— Він питає, чи ти розумієш,— сказав Адам.

— Гадаю, я розумію гріхопадіння. Мабуть, тому, що відчуваю його в собі. Але братовбивство — ні. Хоча, можливо, я не дуже добре пам’ятаю подробиці.

— Більшість людей не читає подробиць,— відізвався Семюель.— А мене вражають саме подробиці. Й Авель не мав дітей...— Він поглянув на небо.— Господи, як швидко минає день! Як життя — так швидко, коли ми не стежимо за ним, і так повільно, коли стежимо. Ні, я отримую задоволення. І я дав собі обіцянку, що не вважатиму задоволення за гріх. Я люблю з’ясовувати різні речі. Я ніколи не міг просто пройти повз камінь і не подивитися, щó лежить під ним. І для мене лишається чорним розчаруванням, що я ніколи не побачу зворотнього боку місяця.

— У мене немає Біблії,— сказав Адам.— Я залишив нашу фамільну в Коннектикуті.

— У мене є,— сказав Лі.— Зараз принесу.

— Не треба,— сказав Семюель.— Лайза дала мені Біблію своєї матері. Вона у мене в кишені,— він витягнув пакуночок, розгорнув його і дістав пошарпану книгу.— Вона подряпана і розтерзана. Хотів би я знати, у яких стражданнях до неї зверталися. Дайте мені зачитану Біблію, і я зможу, мабуть, розказати про людину залежно від сторінок, які найбільш захватані й замусолені пальцями, що шукали відповіді. У Лайзи Біблія зношується рівномірно. Ага, ось вона — найстаріша з історій. Якщо нас вона бентежить, напевне, ми знаходимо збентеження у собі самих.

— Я чув її тільки у ранньому дитинстві,— сказав Адам.

— Тоді ви вважаєте її довгою, а вона дуже коротка,— сказав Семюель.— Я її прочитаю повністю, а потім ми повернемося до нашої справи. Дайте мені трохи вина, бо у горлі пересохло. Ось вона — така маленька історія, яка завдає такої глибокої рани...— Він подивився на землю.— Гляньте — малята позасинали просто на землі.

Лі підвівся.

— Зараз я їх укрию,— сказав він.

— Земля тепла,— відповів Семюель.— А тепер слухайте. «І пізнав Адам Єву, жінку свою; і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: „Набула чоловіка від Господа“...»

Адам спробував заговорити, але Семюель поглянув на нього, і він замовк, прикривши очі рукою. Семюель провадив.

«А далі вона породила брата йому Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник. І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі. А Авель — він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою. І зглянувся Бог на Авеля й на жертву його, а на Каїна й на жертву його не зглянувся».

— От бачите,— почав Лі,— та ні, читайте далі, читайте. Ми до цього ще повернемося.

«І сильно розгнівався Каїн,— читав Семюель,— і обличчя його похилилось. І сказав Господь Каїнові: „Чого ти розгнівався, і чого похилилося обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то піднімеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати“.