— А ти пам’ятаєш свою маму? — спитала Абра.

— Ні. Вона померла, коли я був ще немовлям.

— І ти не знаєш, яка вона була з себе?

— Ні.

— Може, ти бачив її фотографію.

— Та ні, кажу ж тобі. Немає у нас ніяких фотографій. Я питав Лі, й він сказав — немає фотографій, хоча ні: це Кел його питав.

— А коли вона померла?

— Одразу як ми з Келом народилися.

— А як її звали?

— Лі каже — Кейті. Слухай, а чого це ти раптом така цікава?

Абра спокійно провадила:

— Якого вона була типу?

— Тобто?

— Білява чи чорнява?

— Не знаю.

— І батько вам нічого не розповідав?

— Ми ніколи його не питали.

Абра замовкла, й Арон згодом сказав:

— Що з тобою? Язик проковтнула?

Абра дивилася на низьке вже сонце. Арону стало не по собі.