— Літери стрибають, тільки коли я втомлююся,— говорив він.— Добре, що я не замовив окуляри, вони б мені зіпсували зір. Я знав, що з очима в мене все гаразд.

Лі кивав головою і радів. Він з’їздив до Сан-Франциско по книжки, які були йому потрібні, й замовив цілу низку статей. Він знав майже все, що було відомо про анатомію мозку, про симптоми й небезпеки ураження і тромбів. Він вивчав і ставив питання з такою самою непохитною напруженістю, з якою ловив, атакував і поціляв одне дієслово на івриті. Доктор Г. С. Мерфі близько познайомився з Лі й від професійного невдоволення слугою-китайцем перейшов до істинного захоплення ним як ученим. Доктор Мерфі навіть позичав у Лі відбитки нових статей і звітів про діагнози й лікування. Він сказав доктору Едвардсу: «Той китайоза знає більше про патологію церебральної кровотечі, ніж я, і, напевно, не менше, ніж ви». Він промовляв це зі своєрідним лагідним гнівом на те, що так сталося. Професійних медиків підсвідомо дратують знання дилетантів.

Лі сповістив про покращення стану Адама, сказавши:

— Мені все ж таки здається, що абсорбція триває...

— Був у мене один пацієнт,— і доктор Мерфі розповів цілком обнадійливу історію.

— Я завжди боюся рецидиву,— зауважив Лі.

— Це вже в руках Всевишнього,— відповів доктор Мерфі.— Ми не можемо залатати артерію, як велокамеру. До речі, як це ви влаштували, що він дозволяє вам міряти йому тиск?

— Я ставлю заклад на його тиск, а він на мій. Це цікавіше за кінські перегони.

— І хто виграє?

— Міг би я,— сказав Лі,— але я не виграю. Це зіпсувало б гру — і графік.

— А як ви не даєте йому хвилюватися?

— Це мій власний винахід,— відповів Лі.— Я його називаю діалогова терапія.

— Мабуть, це забирає весь ваш час.

— Так і є,— підтвердив Лі.

2

Двадцять восьмого травня 1918 року американські війська виконали своє перше важливе бойове завдання у Першій світовій війні. Перша дивізія під командуванням генерала Буларда отримала наказ захопити село Кантиньї. Це село на високих пагорбах посідало панівну позицію в долині річки Авр. Його захищали траншеї, важкі кулемети й артилерія. Фронт був трохи ширший за одну милю.

О 6.45 ранку 28-го травня 1918 року, після годинної артпідготовки, розпочався наступ. У ньому були задіяні 28-й піхотний полк (під командуванням полковника Елі), один батальйон 18-го піхотного полку (під командуванням Паркера), рота Першого саперного полку, дивізіонна артилерія (під командуванням Самерола), за підтримки французьких танків і вогнеметів.

Наступ закінчився повним успіхом. Американські війська окопалися на новій лінії і відбили дві потужні німецькі контратаки.