— Що ти там обіцяєш, Чарлі68? Мені ти обіцяв чашку кави.

— Зараз приготую. Як він?

— Спить, як дитина. У цьому домі знайдеться щось почитати?

— А чого б вам хотілося?

— Чогось такого захопливого.

— Я принесу вам каву. І маю доволі відверті записки однієї французької королеви. Можливо, вони занадто...

— Принесеш їх мені разом з кавою,— наказала вона.— А чому б тобі трохи не поспати, синку? Ми з Чарлі за всім припильнуємо. Не забудь про книжку, Чарлі.

Лі поставив кавник на газову конфорку. Потім підійшов до столу.

— Келе! — сказав він.

— Чого тобі?

— Іди до Абри.

2

Стоячи на охайній веранді, Кел тиснув пальцем на дзвінок, поки не спалахнула яскрава лампа, не проскреготав нічний засув і не визирнула місіс Бейкон.

— Мені треба побачити Абру,— сказав Кел.

— Не можна. Абра вже пішла спати. Іди звідси.

— Кажу вам, що мені треба побачити Абру,— закричав він.

Почувся голос містера Бейкона:

— Хто там? Що там таке?

— Нічого, повертайся у ліжко. Ти хворий. Я сама впораюся.— Вона знову заговорила з Келом.— Іди геть з нашої веранди. І якщо ще раз подзвониш, я викличу поліцію. Чуєш, іди геть!