Того ж тижня Мельхіор із зусиллям витягнув окремі дошки незакінченого триптиха святого Франціска. Взяв до рук доску с птахами, змахнув з неї пил и з великим трудом підняв на мольберт. І поруч із блискучими витонченими птахами він намалював у піщаному куточку маленького, сірого, вірного й веселого горобця, він намалював його з краплею крові на грудях. Він довго працював над ним то правою, то лівою рукою. Того дня він вперше відчув біль і в лівій руці, вона його вже не слухалася. Він подивився на неї — вона все ще була струнка й схожа на ту, що була в нього завжди, а права була розпухла й скривлена. Скільки ще місяців, скільки ще років, доки ліва не буде виглядати так само?

Він поновив роботу над великою картиною Болота; тепер він нарешті знав, що хоче намалювати на крилах. Одне з них мало представляти новий Селянський Лабіринт, інше — нову Чорну Месу, оскільки старі картини були знищені великою пожежею. Але тепер він зобразить селян по-іншому: не як таких, на яких напали, які безпорадно здаються, а непокірними, що чинять опір, хоч насильство їх і розчавить. Жеребець володаря на вершині лабіринту, наляканий селянським опором, підніметься на дибки, імператор повисне в стременах. Мельхіор все обдумав подумки, і малював слухняною, тонкою, непошкодженою рукою. Він, Мельхіор Хінтам, як вершитель земного правосуддя, той, хто мститься за вбивства і муки приниженого народу, за всіх Тетьє і всіх Ірмлінд... мститься на картині. Він, хто знає, що переворот потрібен, хто чекає його перших ознак. Потрясіння не впаде з неба з білими сонмами ангелів, навіть якщо про це оголосять папи, кардинали і навіть єретики.

На міських валах біля свого дому художник востаннє зустрів Кальскена. Парох повільно накульгував, спираючись на тростину, а за ним йшли двоє послушників, щоб допомогти йому, якщо він послизнеться або впаде; вечір був надзвичайно гарний. Мельхіор човгав туди-сюди перед будинком; побачивши наближення священика, він зупинився. Вони дивилися один на одного, як і раніше пара ворогуючих, а тепер дряхлих собак. Кальскен зробив жест благословення.

- Дай мені побачити твою руку, — сказав він, — я чув, що у тебе подагра.

Мельхіор неохоче простяг свою криву руку:

- Бачу, Ваша Превелебність, — відповів він, — що аптекарі продають не тільки ліки.

Калськен підняв тонкий гострий вказівний палець.

— Ви помиляєтеся, майстре Хінтаме. Гадаю, ви розумієте, коли така відома людина, як ви, хворіє на хворобу, яка заважає їй займатися своєю професією, звістка про це проноситься нашим містом, як кур'єр. - Мельхіор мовчав, Кальскен розглядав його руку. - Ваші страждання хвилюють мене так само, як і вас, майсяре; власне, разом з капітулом я вирішив доручити вам виконання вівтарного триптиха для церкви святого Андрія. На жаль, ми розуміємо, що подагра завадила б вам виконати...