Містер Вінкл не потребував ніяких нагадувань, і це було дуже добре, бо вид її брата Бенджемена, безперечно, викликав би в його пам’яті зовсім неправдивий образ. Отже, він якнайбайдужніше відповів, що виразно її пригадує й сподівається, що вона в доброму здоров’ї.

— Наш друг Боб — чудесний хлопець, Вінкл,— було єдине, що відповів містер Бен Елен.

— Безперечно,— сказав містер Вінкл, дуже мало смакуючи в такому тісному зіставленні цих двох імен.

— Я призначив їх одне одному; їх було створено одне для одного; послано в світ одне для одного; народилися вони одне для одного, Вінкл! — енергійно сказав Бен, стукнувши об стіл чаркою.— Так призначила їм сама доля, дорогий сер; між ними тільки п’ять років різниці, і обоє вони народилися в серпні.

Містерові Вінклу кортіло знати, що буде далі, і тому він не висловив занадто великого здивування з приводу такого незвичайного збігу обставин. Тоді містер Бен Елен, уронивши одну чи дві сльози, додав, що, не зважаючи на цілковиту, майже побожну, пошану до його друга, Арабелла відчуває найрішучішу Й зовсім незрозумілу антипатію до його особи.

— І я думаю,— закінчив Бен,— я думаю, що вона таки прихильна до когось іншого.

— А ви не здогадуєтесь, хто може бути предметом цієї прихильності? — спитав містер Вінкл, страшенно хвилюючись.

Бен Елен вхопив кочергу, войовничо покрутив її над своєю головою, завдав жахливого удару по уявному черепові і, на завершення, дуже промовисто запевнив, що прагне довідатись про його ім’я.

— Я показав би йому, що думаю про нього,— сказав містер Елен, і змахнув кочергою ще лютіше.

Все це, звичайно, дуже заспокійливо вплинуло на почуття містера Вінкла. Він кілька хвилин просидів мовчки і нарешті наважився звідатись, чи міс Елен і досі перебуває в Кенті.

— Е, ні,— відповів Бен, відкладаючи набік кочергу й лукаво поглядаючи на свого бесідника.— Я вважаю, що будинок містера Вордла — зовсім невідповідне місце для такої впертої дівчини. Отже, бувши по смерті батьків природний її опікун і охоронець, я привіз Арабеллу сюди. Нехай поживе в нашої старої тітки. Там вона нікого не бачить, і самотність вилікує її, я думаю. А як ні, то ми поїдемо з нею за кордон і побачимо, чи не допоможе це.

— А! так ваша тітка живе в Брістолі? — заікаючись, спитав містер Вінкл.

— Ні, не в Брістолі,— відповів Бен,— а там, утому напрямку,— і він ткнув пальцем кудись через праве плече.— Але, тихо! Боб іде. Ні слова, друже; ані звука!

Хоч яка коротка була розмова, а вона дуже розхвилювала й розтривожила містера Вінкла. Що то за прихильність? Чи не міг би він сам бути за предмет тієї прихильності? Може, то через нього вродлива Арабелла відхилила намагання Боба Сойєра? А може у нього є якийсь щасливий суперник? Містер Вінкл поклав за всяку ціну побачитися з нею. Але перед ним поставала одна непереможна перепона, бо що означає «там» і «в тому напрямку» — три милі, тридцять чи триста — він угадати не міг.