Чому мигдалеподібне тіло працює по-іншому в людей з тривожними розладами? Деякі приголомшливі дослідження, проведені за останні роки, дають цьому вірогідне пояснення. Як ми дізналися з Розділу 10, сильні стресогенні чинники та глюкокортикоїди порушують роботу гіпокампу — синапси стають нездатними до довготривалої потенціації, а дендрити нейронів всихають. Що цікаво, стрес та глюкокортикоїди справляють геть інакший вплив на мигдалеподібне тіло — синапси збуджуються легше, нейрони розростаються, з’єднуючись між собою. А якщо штучно посилити збуджуваність мигдалеподібного тіла щура, у тварини в подальшому проявиться порушення, схоже на людський тривожний розлад.

Джозеф Леду з Нью-Йоркського університету, який багато зробив для дослідження ролі мигдалеподібного тіла в перебігу тривожних розладів, запропонував цікаву модель на основі цих досліджень. Уявімо, що людина отримала сильний психологічний стрес, який значно пошкодив роботу гіпокампу та водночас посилив діяльність мигдалеподібного тіла. За якийсь час, за подібних обставин, людина входить у певний автономний стан — відчуває тривогу, хвилювання і страх — і не може зрозуміти чому. Так відбувається через те, що уражений гіпокамп не зберіг спогади про стресову подію, тоді як автономні шляхи передачі сигналу, які регулюються мигдалеподібним тілом, пам’ятають все напрочуд чітко. Це — варіант особистісної, або «вільно плаваючої» тривожності.

ПОВЕДІНКА ТИПУ «А» Й РОЛЬ ОББИТТЯ У ФІЗІОЛОГІЇ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

ПОВЕДІНКА ТИПУ «А» Й РОЛЬ ОББИТТЯ У ФІЗІОЛОГІЇ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

Існують дані про гіпотетичний зв’язок між характером людини та появою серцево-судинних захворювань. Зокрема, є один гіпотетичний зв’язок між типом особистості й виникненням хвороб серця, який став настільки відомим, що навіть був спотворений до непізнаваності у свідомості багатьох людей (як правило, його асоціюють з типом поведінки, який викликає найбільше роздратування у сторонніх людях і яким ви несвідомо пишаєтеся самі). Я говорю про поведінку типу «А».

Два кардіологи, Меєр Фрідман та Рей Розенман, вигадали термін «поведінка типу “А”» на початку 1960-х на позначення сукупності рис характеру, які вони виявляли в певних людей. Вони не розглядали ці риси в контексті стресу (наприклад, визначаючи людей з поведінкою типу «А» як таких, що сприймають нейтральні або двозначні ситуації так, наче вони стресові), хоча я спробую зробити це за кілька абзаців. Натомість вони охарактеризували людей з поведінкою типу «А» як надзвичайно схильних до конкуренції, надмірно старанних у досягненні цілей, завжди квапливих, нетерплячих та ворожих до інших. Люди з таким набором рис, на їхню думку, мають підвищений ризик появи серцево-судинних захворювань.